ЧитаютКомментируютВся лента
Это читают
Это комментируют

Новости и события в Закарпатье ! Ужгород окно в Европу !

допомогав головний бютівець Закарпатської облради Сербайло?!

    28 марта 2024 четверг
    Аватар пользователя Гость

    Не важко здогадатися, що на "проголошений" владою аукціон потрапив лише один претендент, який згодом і став власником зазначеного приміщення – відоме в місті "горілчане" підприємство "Сільвер". Спитайте в Ужгороді будь-якого дітвака, і він скаже вам, що його власником є сам ужгородський мер.

    Інших бажаючих до конкурсу просто не допустили. Не силою, звичайно. Їх просто позбавили можливості дізнатися про сам факт проведення аукціону: відповідне оголошення було надруковане в спецвипуску комунальної газети "Ужгород", з якого реально світ побачило всього кілька потрібних для "звіту" газетних примірників. Формальну причину для друку позачергового випуску "Ужгорода" шукали не довго: замовником спецвипуску виступило знову ж таки створене цією ж владою і їй же підпорядковане комунальне підприємство "Ужтепло", якому "зовсім випадково" саме в цей момент забаглося оприлюднити в пресі списки своїх боржників.

    Що найцікавіше, забирати потрібні примірники газети з друкарні, як свідчать працівники видавництва, приїхала абсолютно несподівана особа – заступник керівника обласного БЮТу, очільник БЮТівської фракції в облраді Андрій Сербайло власною персоною.

    Той, що з усіх публічних трибун виступає палким поборником прозорості усіх приватизаційних процесів, що відбуваються в області, і чия фракція в Ужгородській міськраді разом з "народниками" Ратушняка "засвітилася" в найцинічниших оборудках з "дерибаном" ужгородської землі.

    "Влада – земля – гроші – нерухомість – ще більші гроші…" Корупційна логіка самозбагачення запущена ужгородською владою на повну, так би мовити, котушку. Влада багатіє, а місто Ужгород все більше і більше впадає у злидні. Здавалося б, кримінальна "лафа" мала би десь і урватися. Але самі ужгородці наразі мовчать, а ужгородський мер поїхав до столиці стелитися під нову владу, здобувати нову, бютівську "кришу" над своїми вже зробленими і ще лише запланованим злочинним оборудкам. В обмін на милість Юлії Володимирівни він, не важко здогадатися, обіцяє те, що і без того робив з величезним задоволенням виходячи зі свого патологічного прагнення посісти головне крісло області – "мочити" Балогу. Точно так, як колись "мочив" усіх інших попередніх керівників Закарпаття.

    І імідж борця за справедливість "відшліфовується", і увага людей від земельно-аптечних криміналів відволікається… Кертиця, завершення