Головний біль одних — на голову інших?

Що в житлово-комунальному господарстві Закарпатської області критична ситуація — доводити не треба. Цікавить усіх бачення вирішення цієї проблеми очима фахівців, керівників галузі.

Справді, через неврегульованість на сьогодні тарифів на житлово-комунальні послуги майже всі профільні підприємства збиткові. Вони впродовж тривалого часу були заручниками політиків та виборчих кампаній — цю делікатну (дратівливу за теперішнім розумінням) тему ніхто з представників влади не зачіпав.

Не треба бути економістом, щоб зрозуміти, що за відсутності дотацій з місцевих бюджетів, неповної проплати за надані вже послуги, особливо населенням, галузь приречена на розвал.

Тож який вихід пропонують спеціалісти?

А простий — перенести всі фінансові проблеми підприємств галузі (у тому числі й на її розвиток) на плечі самого населення.

Що це значить? Для прикладу візьмемо віртуальну ужгородську сім'ю з чотирьох персон, котра заселяє двокімнатну (50 кв. м) квартиру. Якщо на сьогодні місячні комунальні платежі (квартплата, водопостачання та водо-відведення, тепло) становить 107,8 гривні, то шляхом підвищення тарифів цю суму пропонується довести до 753 грн. Це що — повна відірваність управлінців від реалій нашого життя?

Хтось оформить собі субсидії, хтось проб'є у дворі свердловину, інший приладнає в кутку "буржуйку — таку шукати альтернативу комунальним послугам, позаяк міське населення від дорогих, непосильних однозначно відмовиться, спонукають самі фахівці, чи

не найбільше зацікавлені у розвитку (не азіатського ж!) проблемної галузі.

Першочерговими заходами стабілізації житлово-комунального господарства вбачаю такі. Визначитися з власниками багатоквартирних будинків, які б повністю взяли на себе якісну їх експлуатацію з внутрішньою мережею, прилеглою територією. Тут можна вести мову про об'єднання співвласників квартир. Міськвиконкомам переглянути нормативні й граничні складові витрат діючих тарифів, домогтися беззбиткової роботи підприємств, їхньої рентабельності. Більшість цих суб'єктів житлово-комунальної сфери потребують підвищення, тарифів до 30 відсотків, а не у 4-10 разів. Можливо, й дотацій із місцевих бюджетів. Необхідна реконструкція потужностей чи будівництво нових. Тоді й населення, мабуть, зрозуміє, що за комунальні послуги треба платити так, як платиться за хліб. Георгій ФОГЕЛ, інженер, дійсний член Академії будівництва України