Хранителі обласного центру Закарпаття

Директор Ужгородського міжрегіонального бюро технічної інвентаризації Любомира КУЦИК очолює підприємство з 1987 року. Їй із колегами вдалося створити у вузенькому Пасажі в центрі старого Ужгорода свого роду “активний біоценоз якісного переробітку майнових паперів для населення”. Таку характеристику нещодавно дав один достойник, який перед тим жив у Сполучених Штатах, і вельми здивувався цілком західному підходу до справи в наших місцях.

— Може, вашому бюро і сто чоловік за день удається обслуговувати? — запитую.

— Дуже легко, — не знічується вона і підтверджує твердження відповідними журналами.

Недарма, мабуть, цьогорічного 17 березня з Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства (Держжитлокомунгоспу України) щодо підбиття підсумків Рейтингу провідних підприємств житлово-комунального комплексу за результатами роботи в 2004-му надійшов лист, де Любомиру Дмитрівну сповістили, що очолюване нею “підприємство визнане лауреатом.”



Великий зал Будинку профспілок



Саме туди запросив Любомиру Куцик тимчасово виконуючий обов’язки Голови Комітету Орест Лотоцький. У престижній будові на Майдані Незалежності і пройшло 25 березня розширене засідання Держжитлокомунгоспу України, на якому відбулась урочиста церемонія нагородження дипломантів Рейтингу. Приємно було пані Куцик, що поряд із Хмельницьким, Запоріжжям і Харковом зі своїми іменитими бюро технічної інвентаризації — Ужгород отримав диплом провідного підприємства в номінації “Житлово-комунальне господарство”. Диплом для КП “Ужгородське міжрегіональне БТІ” підписав новопризначений голова Держжитлокомунгоспу України Олексій Кучеренко.

За привабливим дипломом — щоденна напруженість. Відстежую всього один день БТІ. Бюро встигло прийняти 140 людей. Кожного вислухали, записали потрібні факти, зареєстрували записи, призначили відповідальних за виконання. Останніх кожний день опитує сама Л.Куцик. Лише по виконанні ставить свій підпис. Відтак справа йде на розгляд виконкому Ужгородської міської ради. В щоденні докучає лише цілковита некомпетентність ДВС (Державної виконавчої служби), яка, за словами Любомири Дмитрівни, “звертається до нас, як до учасників виконавчого провадження, якими ми не є.



Перелік обов’язків БТІ



Це — оформлення документів для приватизації, продажу, дарування, успадковування, пожиттєвого утримання, застави тощо.

А ще — реєстрація договорів купівлі-продажу, дарування, успадковування, проведення інвентаризаційних робіт та оцінки будівель ( у тому числі недобудованих і новозбудованих), земельних ділянок на замовлення фізичних і юридичних осіб.



Коли кадри згуртовані, то вирішують все!



Такого кадрового стану досягла своєю власною самовіддачею Любомира Дмитрівна у КП “Ужгородське МБТІ.” За кожного зі своїх 37 працівників вона готова поручитися, мов за саму себе. І за свого заступника Віктора Варфоломеєва, і за начальника виробничого відділу Любов Гладку, і за начальника відділу реєстрації Олександра Граба та багатьох інших.

— Як ви стали такою по-чоловічому чіпкою до життя? — запитую.

— Завдяки… життю. Замолоду, як інженер газового господарства, запускала першу газову котельню в нашому обласному центрі, газифікувала перші будинки на проспекті Свободи, який називався у той час, коли сьогоднішнього нового Ужгорода ще не існувало, проспектом 40-річчя Жовтня… Тоді й навчилася долати труднощі самотужки. Бо зрозуміла раз і назавжди, що безвиході просто немає.



Анатомія БТІ



— Ваші успіхи відзначені на державному рівні. Якість роботи Ужгородського БТІ дала підставу для включення вас, як директора, в президію правління Всеукраїнської Асоціації БТІ та залучення до участі в багатьох робочих групах із розробки нормативних документів та проектів законодавчих актів і урядових рішень за участю Ради Держбуду, Держжитлокомунгоспу, Деркомзему, Мінюсту. Опишіть грунт, із якого росте цей успіх? — запитую.

— Грунт — досвід наших інженерів. Він дозволяє проводити інвентаризацію об’єктів будь-якої складності. Юристи-реєстратори, котрі працюють в електронній системі Єдиного державного реєстру, також дозволяють оперативно обслуговувати найскладніші замовлення. Конкретні завдання ми виконуємо за 5-10 днів у той час, коли законодавчими та нормативними актами передбачаються одно-, дво- чи тримісячні терміни для виконання таких замовлень. А ще — всі наші успіхи є спільним надбанням.

— Та наприкінці розмови завжди доводиться констатувати, що успіхи могли би бути більшими, якби не…

— Дійсно. Могли би. Та з 1997 року не переглядаються тарифи на послуги БТІ. Щодо цього нас весь час просили потерпіти до виборів, але їх минуло вже багато, а віз стоїть, іржавіє. Все, що заробляємо, ми витрачаємо через це на зарплату, податки, комунальні платежі, витратні матеріали. Тому й дійшли зараз до нульової рентабельності, і сьогодні підприємство немає коштів на продовження переобладнання старезних приміщень для європейського прийому громадян, належного оснащення робочих місць. Також не маємо можливості для впровадження інноваційних технологій у нашу колективну роботу, через що багато процесів провадиться в ручному індивідуальному режимі, що не сприяє оперативності виконання замовлень. Не можемо дозволити собі оновити зношену оргтехніку та прилади для сучасного проведення інженерних робіт на обмірах об’єктів. Нестача коштів починає стримувати стажування і підвищення кваліфікації молодих співробітників. Все це в сукупності не дає технічних можливостей для інтенсифікації виробничих процесів та гальмує ріст об’ємів та якості послуг. Штучне стримування і консервація росту доходів нашого підприємства є економічним експериментом, який затягнувся. Пора перестати схрещувати комуністичну демагогію з механізмами ринкової економіки. Вони не мають нічого спільного, аби дати нову якість.

…На жаль, про старі підходи в новій справі доводиться говорити в дні, коли КП “Ужгородське МБТІ” виповнюється 60 років. Невже хтось думає з чиновників радянського гатунку, що хранителям міста над Ужем нема місця на шляху поступу України до Європи?



Василь ЗУБАЧ, м.Ужгород.