Хто ми,як не русини?
ХТО МИ, ЯК НЕ РУСИНИ?
Майже немає такого місяця, щоб тема русинства не порушувалась в обласних та вітчизняних ЗМІ. Привід завжди знаходиться. Останні, приміром, – проведення в лютому Світової Ради русинів у Пряшеві, відтак у східночеському місті Пардубіце – першого всесвітнього з’їзду підкарпатських Русинов та оголошений на 1 травня цього року III європейський конгрес підкарпатських Русинов, що мав проходити в Ужгороді. А в Мукачеві досі згадують минулорічні червневий та жовтневий I та II європейські конгреси за участі ультрапатріотичної російської партії "Родина", на яких йшлося про самостійну Республіку Підкарпатська Русь. У низці цих подій мала місце і розтиражована стаття одного із закарпатських журналістів про українофобську спрямованість недільних русинських шкіл. І численні русинські організації Закарпаття сьогодні, сказав би, в розгубленості – який із названих форумів визнавати? Досить сказати, що на з’їзд до Пардубіце, що відзначався радикалізмом прийнятих рішень (Декларація про відновлення державності Республіки Підкарпатська Руси), не поїхали ні керівник Народної Ради русинів Закарпаття Євген Жупан, ні навіть голова Сойму підкарпатських русинов о. Сидор. Закарпаття представляв лише голова обласного общества підкарпатських русинов Ладислав Левович, за що був виключений з лав Народної ради русинов Закарпаття. Осторонь всіх цих політичних процесів стоїть крайове Товариство подкарпатських русинов, яке очолює Микола Бобинець. З ним, а також із членом шкільної ради русинських шкіл Закарпаття, юристом Мирославом Фегером наша розмова.
– Миколо Миколайовичу, всі русинські організації краю переслідують одну благородну мету – відродження національної самосвідомості корінного населення Закарпаття. То ж чому так багато "самостійників", які не те, що дружать, роблять одну справу, але інколи і ворогують. Можливо причина в фінансах, закордонних траншах?..
– Не виключаю і цього. Але на мою думку, нас роз’єднує різне бачення методів досягнення мети. Одні бачать вирішення проблем тільки через політичні акції, інші – через планомірну роботу з людьми, особливо підростаючим поколінням, виховання в них розуміння того, що ми русини. Ми серед тих, хто проти політики, дотримуємось положень Меморандуму Світової Ради русинів, прийнятого минулого року. У ньому, зокрема, сказано: "Сучасна Україна мала би ся справувати, як будучий член Європейської унії, а не як царська Росія або Советський союз. Визнання карпатських русинів за окрему національність заспокоїть елементарні людські права русинів і стане важним кроком України на пути інтеграції з остатком Європи". Мушу зазначити, що наш меценат Стівен Чепа сповідує принципи Світової Ради русинів: невтручання у внутрішні справи держави, і найперше – розвиток русинської культури. До речі, на знак протесту проти участі Народної Ради русинів Закарпаття в першому та другому конгресах, що проходили в Мукачеві, ми вийшли з цієї організації.
– А як гарно все починалося на початку 90-х років ХХ століття, до русинського руху приєдналися кращі представники інтелігенції Закарпаття, люди раділи, що можуть називати себе русинами, як їх батьки, діди і прадіди. А потім з’явились різні туряниці (де він тепер?) і русинське движеніє зазнало непоправних втрат, всі поділилися на білих і чорних…
– Саме так, і почалося використання ідеї під етнобізнес. Згадаймо лише так звані мукачівські конгреси. З якогось інтересу об’єдналися кілька русинських організацій, але минуло зовсім небагато часу і вони зі скандалом розлучилися. Вийшло мертвонароджене дитя. До речі, проведення подібних масових заходів вимагає немалих коштів. Хто платив і кому це все було вигідно? Колись можливо і будемо знати відповідь на це запитання. Наразі ж гризня між окремими організаціями, радикальні на межі екстремізму дії певних осіб призводять до того, що люди не наважуються відкрито підтримувати нас.
– Це і справді важливо, якщо взяти до уваги те, що під час останнього перепису населення лише 10 відсотків закарпатців записалися русинами.
М.Фегер: – Хотів би зауважити, що останній перепис проводився некоректно, були неправильно пост русин