Китайці з …закарпатського Дусина

На Закарпатті Свалявський районний суд нарешті поставив крапку в справі Дульсінеї Тобоської з Дусина (ім’я та прізвище змінене. — Авт.).Пані Дульсінея не мала ніякої роботи. З цим пов’язана й та прикрість, що й грошей у неї не водилося. Вона дуже переживала, і вирішила щось робити. Якраз у Дусино нагодилися серед темної ночі, як ясне світло надії на багате життя, невстановлені слідством особи — Міша та Саша. Вони вирішили висловити їй фантастичне довір’я на предмет того, що в її будинку по вулиці Добровольців будуть переховувати нелегальних мігрантів із метою їх подальшого незаконного переправлення через державний кордон України. На виконання даної домовленості з Мишком та Сашком, в минулорічному листопаді підсудна розмістила в своїй віллі групу нелегальних організмів, які голосувати ні за кого чомусь не хотіли, а лиш утікати з перспективної України в Європу, аби зміцнити останню своєю присутністю. Допомагали Дульсінеї маніпулювати пришельцями її чоловік і син. А останнім велика хитруха так і не повідомила, скориставшись їх неземною наївністю, “про незаконність перебування іноземців на території України”. Так написано у вироку, тому й ми, читачі, маємо повірити в це беззастережно. Коли нелегалів наші дусинці роздивилися ближче, то за допомоги індуктивного та дедуктивного методів вирахували, що всі 27 осіб — китайці. Доставили їх Міша та Саша — ті самі, що невстановлені слідством, — на такому ж, як і нелегали, жовтому мікроавтобусі. Негрів, мабуть, вони перевозять на чорному.

Китайці ховалися в будинку хитрої Дульсінеї, котра замаскувалася біля безконечно простодушних чоловіка та сина, до фатального тринадцятого листопада. Тоді їх було викрито й затримано співробітниками УСБУ України.

Бути чи не бути справжньою громадянкою України ?!

Ось як бовваніло питання перед пані Дульсінеєю, кожна хвилина життя якої перед лицем СБУ проходила в страшних моральних муках.

«Бути!» — нарешті сказала вона сама собі, і в судовому засіданні підсудна Дульсінея Тобоська свою вину визнала повністю та щиросердечно розкаялася в скоєному.

Враховуючи, що прозріла підсудна повністю визнала свою провину перед суспільством, суд під головуванням Н.Жиганської прийшов до висновку про недоцільність допиту свідків під час судового засідання з приводу обставин учинення злочину. Всі учасники судового процесу також уважали недоцільним допит свідків під час судового засідання. Таким чином суд повважав за можливе обмежити дослідження фактичних обставин цієї справи з бригадою китайців допитом підсудної Дульсінеї та дослідження інших доказів, що характеризують особу підсудної. Наслідки обмеження щодо дослідження фактичних обставин справи були зрозумілі учасникам судового процесу.

Свалявський суд гуманний, але не настільки… щоби, скажімо, людина не відчула згубної примари неволі.

Бо ж волю, на жаль, ми починаємо цінувати, коли потрапляємо в умови обмеження її.

Так і Дульсінея Тобоська сповна змогла прокрутити в своїх прозрілих мізках картини «відсидки». А потім і дістала значні обмеження за нелегальну інтеграцію своїх жовтих китайців у різнобарвну Європу.

Суд визнав покази підсудної Дульсінеї в судовому засіданні з приводу обставин учинення злочину достовірними, поскільки вони повністю підтверджують вину підсудної у вчиненні сприяння в організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України.

На підставі викладеного, суд визнав Дульсінею Тобоську винною у вчиненні злочину, передбаченого ст. 332 ч.2 КК України та повважав, що органи попереднього слідства правильно кваліфікували її дії за вказаним законом. Втім, були враховані дані, що позитивно характеризують особу підсудної. Суд гуманно врахував і те, що підсудна нещодавно перенесла операцію. Пом’якшило дусинсько-китайську операцію також щиросердечне розкаяння пані Тобоської і те, що раніше вона зовсім не притягалася до кримінальної відповідальності. А обтяжуючих обставин, як не шукали, не виявилося.

Пощастило жоні!

На підставі ст.75 КК України Дульсінея Тобоська була звільнена від покарання, призначеного вироком (чотири роки позбавлення волі. — Авт.), якщо вона протягом іспитового строку три роки не вчинить нового злочину та виконає покладені на неї обов’язки згідно ст.76 КК України.

На психіку добряче буде впливати і те, що на підставі ст.76 КК України Дульсінея зобов’язана протягом іспитового строку три роки не виїжджати на постійне місце проживання за межі України без дозволу, повідомляти повсякчас про зміну місця проживання та роботи. Кочові люди, приміром, такого би не перенесли. Запобіжним заходом до вступу вироку в законну силу залишається підписка про невиїзд…



Василь Зубач