Медицина і роми Закарпаття: становище, проблеми і перспективи

На таку тему в другій половині серпня в Ужгороді відбувся круглий стіл за участі установ, служб закладів охорони здоров'я області та представників ромських громад щодо виконання національної Програми соціально-духовного відродження ромів України на період до 2006 року та обласної цільової програми "Ромське населення" на 2003-2006 роки у частині організації медично-санітарного забезпечення ромського населення. Цей захід був організований відділом у справах національностей і релігій та управлінням охорони здоров'я облдержадміністрації.

Під час проведення круглого столу представниками управлінь та головними спеціалістами охорони здоров'я було надано інформацію щодо здоров'я ромського населення Закарпаття за два останні роки. Тетяна Василівна Міцьо, заступник начальника відділу лікувально-профілактичної роботи управління охорони здоров'я Закарпатської ОДА, розповіла: "Станом на 1 липня 2005 р. медичні працівники закінчили подвірні обходи в усіх 109 місцях компактного проживання ромського населення. За даними загальноукраїнського перепису, в області проживають 13762 особи ромської народності. Згідно з отриманими під час подвірних медичних обходів кількість ромів - 31093... ...Взято на облік 2477 багатодітних родин та 1158 неповних сімей (самотні матері), 12973 дитини до 1 року, 66 дітей-сиріт, 466 напівсиріт, 61 дитину позбавлено батьківського піклування, 139 інвалідів з дитинства. На них додатково завели медичні картки...

На сільських лікарських дільницях, у центральних районних лікарнях та в обласному медичному інформаційно-аналітичному центрі сформовані відповідні банки статистичних даних. Згідно з існуючим положенням, стосовно ромського населення окрема медична статистична розробка раніше ніколи не проводилася, тому був потрібен певний час для зведення отриманих показників як по районах, так і по області в цілому".

Тетяна Василівна наголосила, що існують чималі проблеми зі здоров'ям ромів, які пов'язані з низьким рівнем матеріально-побутових умов проживання більшості ромських родин, а також кадрові питання педіатричної служби у місцях компактного проживання ромів. Як похідні від цих основних проблем є недостатній рівень гігієнічної культури, несвоєчасне звернення батьків за медичною допомогою тощо".

Надзвичайно болісна проблема захворювання ромів на туберкульоз була порушена Василем Скрипом - головним директором обласного територіального медичного об'єднання "Фтизіатрія". "Захворюваність на туберкульоз серед дорослого ромського населення по області за перше півріччя 2005 р. становить 198,0 на 100 тисяч ромського населення, при загальній захворюваності по області 31,3 на 100 тисяч населення. Звертаються за медичною допомогою вже у важкому стані зі запущеними формами захворювання. Часто не погоджуються на госпіталізацію в стаціонари, а якщо роми і госпіталізуються, то при поліпшенні стану переривають лікування.

Захворюваність серед дорослого населення ромів становить 2333 на 100 тис. ромського населення (при обласному показнику за 2004 рік - 210,8 на 100 тис. населення).

Причинами несприятливої епідеміологічної ситуації та високих показників захворюваності серед ромів є, найперше: незадовільні соціально-побутові умови, недисциплінованість та неорганізованість населення, постійна міграція за межі населеного пункту, району, області, пізнє виявлення хвороби на туберкульоз через низький відсоток охоплення профоглядами в більшості районах".

На проблемі організації наркологічної допомоги ромам акцентувала увагу Єлизавета Югас - заступник головного лікаря обласного наркологічного диспансеру. "У наркокабінетах області на диспансерному обліку з метою лікування та реабілітації внаслідок вживання наркотичних засобів на 1 липня 2005 року в області зафіксовано 170 ін'єкційних наркоманів, серед яких 19 відсотків (33 особи) ромської народності. Із них 6 осіб ВІЛ-інфіковані, 2 - хворих на СНІД.

Найуживанішими наркотиками, які вводяться ін'єкційним шляхом, є препарати опіоїдної групи (ширка). Протягом останніх 2-х років спостерігається тенденція до поєднаного вживання наркотичних засобів та інших психоактивних речовин. Широкого поширення набуло вживання препаратів амфетамінового ряду (екстазі, ЛСД), наркотичних анальгетиків (трамадол) та галюциногенів (нюхання клею). За статистичними даними, найбільшу поширеність наркоманія набула в Ужгороді (29), Мукачівському (2), та Хустському (1) районах.

Однією з основних проблем лікування цього захворювання є те, що "основна частина ромського населення не працевлаштована і тому не завжди може забезпечити себе за необхідності ліками та взагалі відмовляється від лікування; відсутність грамотності не дає можливості використовувати відповідні матеріали для підвищення рівня їх обізнаності в наркологічній проблематиці".

Цим же питанням була присвячена доповідь і Валерії Брич - в.о. головного лікаря Центру профілактики та боротьби зі СНІДом.

Своїм баченням проблем в оздоровленні ромів поділився і Аладар Пап - голова товариства "Ром Сом", який протягом кількох років займається реалізацією гуманітарних проектів медично-просвітницького спрямування. Пропонуємо читачам газети його виступ.

"Культурне товариство циган Закарпаття "Ром Сом", яке я тут маю честь представляти, у своїй діяльності приділяє значну увагу питанням медично-соціального забезпечення ромського населення. Починалося все ще у 2000 році з розгортання просвітницької роботи безпосередньо в таборах, у першу чергу серед молоді та жінок. Ми розуміли, що без підвищення рівня санітарної культури та гігієни мешканців ромських таборів, без поліпшення їхньої обізнаності з питань попередження різних захворювань неможливо розраховувати на зміну ситуації на позитивну щодо стану здоров'я ромського населення в цілому. Так, товариство "Ром Сом" за допомоги Програми демократичних грантів Посольства США організувало в 15 ромських таборах Тячівського, Хустського, Виноградівського, Берегівського, Ужгородського та Іршавського районів навчання по троє-четверо молодих жінок навичкам надання першої медичної допомоги. Заняття проводили місцеві медичні працівники. В ці табори були передані аптечки першої медичної допомоги, бинти, вата, шини і навіть тонометри. Нещодавно в двох селах Ужгородського району - Саловка та Есень - підготовлено за аналогічною програмою ще 13 ромських дівчат. Сподіваємося, що в подальшому медичні працівники не залишать підготовлених волонтерок напризволяще і налагодять з ними конструктивну співпрацю в різних напрямках.

На початку нинішнього року товариство "Ром Сом" розпочало виконання чергового просвітницького проекту за підтримки Програми демократичних грантів Посольства США "Роми Закарпаття, наркоманія і СНІД". Як вам відомо, в Закарпатській області ситуація з розповсюдженням наркоманії та ВІЛ-інфекції в середовищі ромів дуже загрозлива. Наш молодіжний фольклорний хореографічний колектив спільно з Ужгородським палацом для дітей та юнацтва підготував спільно невелику просвітницька-агітаційну виставу, яку плануємо показувати в проблемних таборах із залученням місцевих медиків та працівників міліції. На жаль, через брак коштів можемо виїхати щонайбільше у три табори. Тому у нас є прохання до представника облдержадміністрації - допомогти грошима для здійснення ще принаймні трьох виїздів.

У цій просвітницькій роботі нам активно допомагали і допомагають, у першу чергу, обласний Центр здоров'я та громадська організація "Школа здоров'я", яким я особливо вдячний.

Наше товариство було одним з ініціаторів та безпосереднім розробником медичного розділу цільової обласної програми "Ромське населення" на 2003-2006 роки, а після її прийняття обласною радою ми найактивнішим чином залучилися до її виконання. Зокрема, згідно з програмою, заплановано відкрити невеликі медичні пункти у 18 найбільших таборах. Проте, скажу відверто, це завдання в цілому виконується вкрай незадовільно. На моє глибоке переконання, причина криється у пасивності головних лікарів районних лікарень і навіть у протидії окремих із них. Наприклад, колишній головний лікар Виноградівського району і, до речі, депутат обласної ради Михайло Поличко взагалі заявив, що їм у районі окремої ромської програми не потрібно. Напевно, саме через це тут із трьох запланованих медпунктів досі не відкрито жодного. Сподіваюся, що нове керівництво районної лікарні займе конструктивнішу позицію щодо даної проблеми.

Ненормальна ситуація склалася навколо відкриття фактично першого в області медичного пункту в ромському таборі в селищі Великий Березний. Ще наприкінці 2003 року ми переконали керівництво селищної ради щодо необхідності й доцільності відкриття цього пункту. За місцеві бюджетні кошти у вересні 2004 року в таборі був нарешті викуплений невеликий будинок. Зі свого боку товариство "Ром Сом" спромоглося залучити майже 13 тисяч гривень від голландських благодійників на його ремонт. Але цих коштів виявилося замало. З минулої зими будинок простояв закритим. На сьогодні там за графіком (два рази на тиждень) почали проводити прийом лікар та медсестра поліклініки. Вважається, що медпункт відкрито. Але ж у ньому досі немає туалету, води, опалення!!! Столи, шафи - обшарпані. Відсутня вивіска. Для того ж, у бюджеті селищної ради чомусь не передбачені кошти на оплату за користування електроенергією. Голландці, які нещодавно знову приїжджали у Великоберезнянський табір, ніяк не могли зрозуміти, чому медичний пункт не працює. Вони, як і інші благодійні фонди, готові й бажають нам допомагати, але водночас хочуть бачити, що влада теж щось конкретне робить у зустрічному напрямку. Вважаю, що справа честі всіх рівнів влади - від облдержадміністрації до селищної ради - до осені нинішнього року вирішити дане питання. Потрібні невеликі кошти, можливо, ще 10-15 тисяч гривень. До речі, про кошти. Залишається рік до закінчення терміну дії програми "Ромське населення". Якщо ми хочемо, щоб медичний розділ програми дійсно був виконаний, потрібно в бюджети всіх рівнів закласти необхідні кошти для відкриття в 2006 році тих медпунктів у ромських таборах, які передбачені програмою. В першу чергу це стосується великих і проблемних таборів у місті Мукачеві, селищах Королево Виноградівського району та Середнє на Ужгородщині. Придатні приміщення в цих таборах є. Необхідно вже нині розпочати розробляти відповідні проекти і кошториси.

І наостанку один штрих до теми "туберкульоз і роми". Кілька років точаться розмови про виділення і облаштування в обласному протитуберкульозному диспансері двох палат для ромів (чоловічої і жіночої). Медикам відомо, що більшість пацієнтів-ромів залишають диспансер протягом перших трьох-чотирьох тижнів після госпіталізації. Нормативна тривалість лікування туберкульозу в стаціонарі 6-9 місяців. Для того, щоб хворий (будь-якої національності!) витримав цей термін, йому потрібно створити цивілізовані побутові умови. Якщо в нашій області показники захворюваності на туберкульоз найвищі саме серед ромів і продовжують зростати з року в рік, то і кількість пацієнтів-ромів в обласному протитуберкульозному диспансері весь час буде тільки зростати. Так, у нас в Україні немає медицини окремо для українців, окремо для росіян, угорців, румунів, ромів. Але, погодьтеся, що менталітет ромів, наші звички, традиції, поведінка все-таки суттєво відрізняються від таких у представників інших національностей і народностей. Тому ви повинні погодитися і з тим, що рому, який перебуває 9 місяців у лікарні серед одноплемінників-однодумців, та ще й у нормальних умовах, яких він гарантовано не має вдома, буде легше витримати відірваність від своєї сім'ї".



"Романі Яг"