ЧитаютКомментируютВся лента
Это читают
Это комментируют

Мощі Закарпатського апостола примандрували до його першої парафії

    30 ноября 2020 понедельник

    «Преподобний отче Алексію, моли Бога за нас!» Такими словами минулої п'ятниці, 21 жовтня, прихожани та паломники Хресто-Воздвиженського храму села Шипинки Барського району розпочинали свої молитви. Того дня у церкві відбулася святкова літургія преподобному Алексію Карпаторуському. А найголовніше — до храму привезли часточку мощів святого, канонізованого 4 роки тому. Тож церква у Шипинках стала єдиною на Вінниччині, де є його мощі. Цікаво, що Шипинки — перша парафія отця Георгія Холода. Тут він служить 8 років. А родом сам із Закарпаття, із села Іза-Карпутлаш — того самого, де у Свято-Миколаївському монастирі знаходяться мощі схиархімандрита Алексія Карпаторуського.

    - Мабуть, це воля Божа, — зізнається отець Георгій, — що я неодноразово відвідував той храм і подумав — як було б добре, якби часточка того святого знаходилася тут, на Вінниччині. Коли я розповів про це владиці, митрополиту Вінницькому та Могилів-Подільському Макарію, він благословив цей задум.

    За збігом обставин, усі присутні на літургії священики (12 отців, у т.ч. благочинний Барського району протоієрей Георгій) родом із Закарпаття.

    Під час літургії о.Георгій познайомив присутніх у храмі з гідним подиву житієм святого. Виявляється, Алексій Карпаторуський (у миру Олександр Кабалюк, 1 вересня 1877р. — 2 грудня 1947р.) був одним з організаторів масового руху за відродження Православної Церкви на Закарпатті. Він відвідав багато монастирів. А будучи на Афоні, отримав від архімандрита Михаїла ікону Божої Матері «Акафістна» зі словами: «Прийміть цю ікону Божої Матері й відвезіть її до свого краю як благословення святої Афонської Гори».

    Після цього він ще з більшою енергією став проповідувати святе Православ'я, роз'їжджаючи зі своєю «похідною церквою» із села в село. Тільки в селі Іза за один день він охрестив 200 дітей і причастив понад тисячу віруючих, а протягом двох наступних днів охрестив ще 400 селян із сусідніх сіл.

    Усе це не подобалося владі, а тому на Алексія полювала вся жандармерія Австро-Угорщини. Втікаючи від переслідування, йому довелося виїхати до Північної Америки, де він пробув майже цілий рік. А тим часом у Австро-Угорщині розпочався другий Мараморош-Сиготський процес над «православними злочинцями». У тюрмі з підсудними поводилися дуже жорстоко: били, обливали холодною та гарячою водою і т. д. Три чоловіки, не витримавши катувань, збожеволіли. Багато хто пройшов «мученицьке дерево», але від православ'я не відреклися. Так, одинадцять дівчат таємно прийняли постриг і, побудувавши у лісі будинок, жили там як монахині. Жандарми, дізнавшись про це, розшукали їх і, зірвавши одяг, загнали у крижану воду, а потім кинули до в'язниці.

    Коли Алексій дізнався про судовий процес над своїми духовними чадами із преси, вирішив добровільно повернутися до рідного краю й розділити з ними гірку долю. Його як головного «злочинця» засудили на чотири роки і дев'ять місяців тюрми та до стягнення чималого штрафу.

    Після відбуття покарання в різних тюрмах Алексій повертається до служіння. Усі 20 монастирів на Закарпатті були зведені за його безпосередньою участю. Тож недарма його називають Закарпатським апостолом. Попри всі пережиті великі страждання і переслідування, архімандрит Алексій з Божою поміччю дожив до сімдесятирічного віку. Незадовго до смерті він прийняв велику схиму. Поховали преподобного Алексія на братському кладовищі поблизу Свято-Миколаївського монастиря в с. Іза.

    А через півстоліття після смерті Алексія насельницям одного жіночого монастиря на Закарпатті, що поряд із селом Іза, почав снитися один і той самий сон. Ніби Алексій просив дістати його із землі, бо йому там важко. Він просився бути біля своєї пастви. У 1999 році архієрей прийняв рішення відкопати мощі. І дивна річ: коли могилу розкопали, монахи побачили, що труна, мантія, у якій був похований Алексій, а тим більше його тіло залишилися неушкодженими, хоча пробули у землі 52 (!) роки.

    - І ось коли нетлінні мощі святого відкопали, — продовжує о.Георгій, — одразу сталося чудо: зцілився чоловік, у якого на шиї довгий час були пухлини і традиційне лікування не давало ніякого результату.

    Був також унікальний випадок зцілення паралізованої жінки. У сні вона неодноразово бачила невідомого ченця, який казав, що їй необхідно поїхати у Свято-Миколаївський монастир на молитву. Яким же було її здивування, коли біля мощей в обителі, куди її привезли рідні, вона побачила фото схиархімандрита Алексія і впізнала в ньому ченця зі своїх снів. За 2 тижні ця жінка пересувалася без сторонньої допомоги.

    Про молитовне заступництво та благодатну поміч угодника Божого свідчить і випадок з 11-річною дівчинкою. У неї були збільшені лімфовузли на шиї. Як лікар я розумію, що це ознака серйозного захворювання крові. Через декілька днів дівчинці мали робити операцію. Помолившись перед мощами преподобного Алексія, батьки та їхня донька з вірою в серці приложилися до них, і хвороба відступила.

    Ці та інші свідоцтва благодатної допомоги через молитовне заступництво преподобного Алексія свідчать про те, що Господь ніколи не залишає Своїх вірних. Тому я щиро радий, що відтепер часточка мощів святого Алексія Карпаторуського перебуватиме і у нашому храмі. А часточка, як відомо, має силу усього тіла.



    Інна ЧЕРВІНЧУК, "33-й канал"

    Нас уже 25000 в Facebook! Присоединяйтесь!
    Рейтинг: 
    Интернет-издание
    UA-Reporter.com
    Письмо редактору