ЧитаютКомментируютВся лента
Это читают
Это комментируют

На Закарпатті в зону можливого ураження можуть потрапити більше 10 тисяч людей!

    01 декабря 2020 вторник

    Сусідством з одразу чотирма країнами не може похвалитися жодна з областей нашої держави, окрім власне Закарпатської. Одна з найменших в Україні, вона в силу свого географічного розташування у колах деяких підприємливих зажила собі назви -„Закарпаття-транзитне”. І не безпідставно, бо її територією тягнеться низка продуктопроводів, які забезпечують перекачку нафти, газу та етилену в сусідні країни. Серед найбільш відомих газопроводи "Братерство", "Союз", "Прогрес", "Уренгой-Помари-Ужгород", нафтопровід "Дружба," нафтопродуктопровід "Прикарпатзахідтранс" та етиленопровід “Калуш – Західний кордон” ЗАТ “Лукор”, а більшістю з них нас вчив пишатися ще радянський підручник з економічної географії.Однак, якщо пишатися нам всім було не складно, то обов’язок утримувати їх в належному стані, забезпечувати їх безперебійну роботу та не допускати виникнення різного роду надзвичайних ситуацій, пов’язаних з аваріями та несправностями, покладався на організації, які їх власнять. А працювати тут є над чим, бо тільки Закарпаттям згадані продуктопроводи тягнуться на 1701 км, повідомили "UA-Reporter.com" у Центрі пропаганди обласного управління МНС України. Тим паче, що підстав для заспокоєння тут, м’яко кажучи, не вельми. Свідченням тому і дві „пристойні” аварії за останніх три роки.

    У 2003 році старіння труби спричинило виникнення надзвичайної ситуації на магістральному трубопроводі „Дружба” ВАТ "Укртранснафта". Неподалік села Підполоззя Воловецького району біля повітряного переходу продуктопроводу через річку Латориця стався витік нафти (близько 110 тонн) у річку. Розповсюдження нафтової плями сягало близько 7,5 км по руслу річки. У зв’язку з цим на Чинадіївському водозаборі міста Мукачево задля безпеки населення було відключене живлення водозабору з цієї річки.

    Щось подібне сталося й у 2004 році в селі Дубринич Перечинського району, де під час проведення земляних робіт по прокладці кабелю зв'язку, кабелеукладна техніка підприємства "Сімексбудзв'язок пошкодила трубу продуктопроводу "Прикарпатзахідтранс", яким транспортували дизельне пальне. Внаслідок аварії стався витік, який забруднив сільгоспугіддя, та так що поставало питання про необхідність рекультивації землі..

    У більшості випадків подібні ситуації є наслідком тривалої експлуатації продуктопроводів. Їх будівництво здійснювалося у 60-80-их роках, а на той час технічні рішення та умови експлуатації не враховували можливих техногенно-екологічних та природних ризиків. Не було повністю враховано і всього комплексу попереджувальних заходів на випадок виникнення аварійних ситуацій у першу чергу тих, в разі яких може виникнути загроза людям, тоді як траси магістральних трубопроводів проходять майже через всі райони області, крізь густонаселені території, перетинають автомобільні дороги, залізничні колії, водні артерії, сільськогосподарські угіддя та ліси.

    Хоча для утримання у задовільному стані магістралей, вказані організації проводять регламентні роботи по лінійній частині трубопроводів, укріплюють зсувонебезпечні ділянки, однак є й суттєві упущення, що можуть призвести до кризових ситуацій. Так, скажімо, Закарпатська дільниця філії “Магістральні нафтопроводи “ДРУЖБА” ВАТ “Укртранснафта” поки не погодили з органами місцевої влади спільні дії з на випадок виникнення аварійних ситуацій, а перевірка працівниками управління МНС України в Закарпатській області етиленопроводу “Калуш – Західний кордон” ЗАТ “Лукор” взагалі поставила під сумнів його подальшу експлуатацію на території Закарпатської області. А його керівництво при цьому й не дуже переймалося яким чином ці недоліки усунути.

    А упущення доволі суттєві. Зокрема з часу існування етиленопроводу ЗАТ “Лукор” жодного разу не проводилася внутрішня діагностика лінійної частини труби. Тому сьогодні ніхто напевне не може сказати який технічний стан труби і що в середині неї відбувається. Більше десятка років не працює система телемеханіки етиленопроводу, тому навіть якщо станеться аварія, автоматично відключити аварійну ділянку не вдасться. Втім, залишається ще механічний спосіб і 5 годин розрахункового часу перекриття лінійної дільниці (хотілося б звісно одразу), але на 124 кілометри протяжності етиленопроводу на Закарпатті є аж дев’ять обхідників, які навіть не забезпечені радіозв’язком.

    Сама траса, також, не дуже, особливо у гірській місцевості. Подекуди вона проходить крізь лісові масиви, де за нею не вельми доглядають. Дістатися до неї важко, а про під’їзні шляхи для рятувальної техніки у випадку справжньої аварії й говорити не варто. Тоді як будь-яка несправність (аварія) тут може перетворитися на, скажімо, лісову пожежу.

    Додайте й той факт, що з 11 станцій катодного захисту, а вони забезпечують електрохімічний захист труб (запобігання корозії), працює 7. Тому, хто його зна, що там з „нашими” трубопроводами всередині, і чи не підточує їх десь іржа?

    Однак, іржа іржею. Найбільше ж не пощастило мешканцям Берегівського, Іршавського та Міжгірського районів. Згідно висновку ДП “Карпатський експертно-технічний центр Дернаглядохоронпраці України” (м. Івано-Франківськ), встановлено, що при виникненні аварії на лінійній частині етиленопроводу в зону можливого ураження можуть потрапити 25 населених пунктів цих районів або 10308 людей. Саме ця кількість наших краян мешкає в охоронній зоні етиленопроводу, радіус якого складає 800 м.

    Втім, схоже, що ця проблема не вельми турбує ЗАТ „Лукор”, бо етилен собі „тече”, а відтак які „проблеми”?

    Нас уже 25000 в Facebook! Присоединяйтесь!
    Рейтинг: 
    Интернет-издание
    UA-Reporter.com
    Письмо редактору