Президенту "Товариства закарпатців у м.Києві" Миколі Бідзілі — 75!

Відомий наш земляк, який очолює товариство "Закарпатці в Києві", Микола Іванович Бідзіля народився 9 грудня 1930 року в селі Сасові Виноградівського району в багатодітній селянській родині, в якій було 8 дітей. Початкову школу він закінчив у рідному селі, горожанську — в Королеві, а середню — у Виноградові. Потім навчався на біофаку Київського державного університету, в аспірантурі Інституту фізіології і генетики рослин НАНУ. Він — кандидат біологічних наук, біофізик, радіобіолог. Написав понад 150 наукових праць.

Ще кілька років тому його ім'я було популярним серед радіобіологів, біофізиків. Коли політичне життя держави почало наповнюватися новими вітрами Народного Руху України, на політичному обрії з'явилася постать Миколи Івановича Бідзілі. Упродовж кількох років він очолював Московську районну Раду народних депутатів м. Києва. Нині він —співголова колегії з питань Великої Ради Руху.

Хоча в Миколи Івановича багато турбот, він продовжує займатися наукою, вивчати природні радіопротекторні речовини, щоб хоч якось знизити смертоносну дію радіоактивного забруднення на людину, що впливає не тільки на нас, але й на наших нащадків.

Будучи головою Московської районної Ради й виконкому, з його ініціативи 13 липня 1991 року вперше було піднято жовто-синій прапор біля Київради. Як голова Ради він зібрав розширене засідання Президії Ради й виконкому й порушив питання про підняття національного прапора з нагоди першої річниці прийняття Декларації про державний суверенітет України. Рішення було поставлено на голосування й пройшло з перевагою в один голос.

13 липня о 18:00 Верховна Рада України провела в "Палаці України" урочисті збори, приурочені річниці. А на 16-ту годину М. Бідзіля призначив офіційне підняття державного прапора в Московському районі Києва. Прапор було піднято. Недруги Миколи Бідзілі декілька разів зривали національний прапор, а він щоразу оживав. І досі гордо майорить над держадміністрацією міста.

На початку І990 року Миколу Бідзілю було обрано головою Московської райради, потім — Головою Ради й виконкому, згодом його було призначено Головою райдержадміністрації та представником Президента України. Він завжди допомагає бідним, незахищеним, скривдженим, не терпить брехні, несправедливості, підступності, зради, нахабства, хабарництва, корупції і постійно бореться з цим злом.

З травня 2002 року Микола Іванович — помічник-консультанта народного депутата України з виборчого округу № 74 (Закарпаття) Михайла Сятині, керівник Київського міського відділення Всеукраїнського об'єднання ветеранів, президент товариства "Закарпатці в Києві".

Зараз у Києві проживає близько 200 учених родом із Закарпаття. Серед них — академіки НАНУ: всесвітньо відомі світила науки Шуба Михайло, Глеба Юрій, понад 25 членів-кореспондентів і багато професорів, докторів, кандидатів наук, доцентів, деканів.

Не можна не назвати відомих не тільки в Києві й Україні, але й за її межами закарпатців. Це, крім вищезгаданих учених, члени-кореспо-нденти НАНУ: Ю. Керча, В. Німчук, О. Мишанич, видатний композитор Є. Станкович, народні артисти І. Попович і Г. Ціпола, знаний у Європі архітектор Янош Віг, художники Д. Скакандій і І. Сільваші, А. Шепа, М. Романишин та інші. Це й політичні діячі: В. Дурдинець, В. Пинзеник, О. Кли-мпуш, підприємці й бізнесмени С. Арже-вітін, М. Сятиня, X. Роглев, С. Орос, Ю. Кіш, В. Богач, О. Пушкаш, М. Пісна, видатні вчені-математики В. Нетяженко, 3. ІІІкіряк-Нижник, В. Гайович, Е. Лукач, Ф. Легирда та багато інших. За час незалежності України закарпатське земляцтво було юридично зареєстровано під назвою "Товариство закарпатців у м. Києві". У Києві налічується близько двох тисяч закарпатців.

Миколі Івановичу Бідзілі кожен щабель життєвого поступу давався нелегко: доводилося брати штурмом, оскільки його вважали "сином куркуля". У батька було три гектари землі й восьмеро дітей. Це соціальне "тавро" завжди спливало на поверхню, коли влада намагалася приборкати сміливість і незалежність ученого. Однак ті часи відійшли в минуле.

Микола Іванович отримує моральне задоволення і моральні дивіденди, спостерігаючи, як змінюються люди, як вони по-літично зростають, прагнуть покращити своє становище. Це радує його, бо він присвятив цій благородній справі все своє життя.

Побажаймо йому і надалі бути таким дієвим у доброму здоров'ї та повазі серед людей, яким він допомагає у скруті. Многая Вам літ, шановний Миколо Івановичу!



Василь Пагиря, м.Мукачево.