Різак коментує Шуфрича

http://www.svitohlyad.info/politika665.htm

Близько трьох місяців тому попередні господарі несподівано розірвали договір оренди. Сину і дружині вдалося знайти 3-кімнатну квартиру в районі Шулявки., на 14 поверсі 16-поверхового будинку. Квартира звичайна і практично за тією ж ціною, за якою наймалась 2-кімнатна у Святошинському районі.



Таким чином я констатую, що житла у Києві у мене не було і реально не має. Купити я його ніколи не міг, не отримав я його як депутат Верховної Ради України.



Додам, що не отримував я і грошової компенсації за квартиру від законодавчого органу.



Хто платить за оренду?



Спочатку ми робили це з дружиною. Але вже досить довгий час це роблять по черзі мої старші брати і сестра.



Що стосується автомобілів, то в моїй сімї його немає ні в Ужгороді, ні в Києві. Я особисто їздив два роки тільки на машині швидкої допомоги. Після того, як покинув лікарню, двічі виїжджав у центр міста на таксі. Сім’я користується різними видами громадського транспорту і таксі.



Що стосується відпочинку.



Ці три роки пекельної боротьби сім’я провела зі мною в лікарнях і поїздках в суд. У цьому році у нас із дружиною 20-річний ювілей подружнього життя. Без мене вони ні в яких санаторіях і курортах ні в межах України, ні за межами не відпочивали.



Зі мною… Тут я каюся перед ними. В аспірантські роки були п’ять днів на морі в Одесі. А під час мого депутатства – 18 днів у Криму… На жаль, інших відпусток у мене не було. Зараз у мене вже найдовша "відпустка" у моєму житті. Майже три роки…



Це найболючіше для мене питання. Працевлаштуватися в Києві поки що не вдається. Всі мої особисті знайомства і мої звернення в структури зайнятості результату не дали. Роблю все можливе, щоб вирішити це питання. Жити за гроші родичів якось соромно в такому віці. Та й взагалі змалку звик заробляти хоч трохи сам на себе. Додайте до цих проблем юридичну і медичну допомогу, оплату яких взяли на себе Віктор Медведчук та Григорій Суркіс. За що я їм щиро вдячний.



Скажу чесно, цих витрат ні я, ні мої родичі не витримали б. Але хотів би, щоб ви щиро повірили, що найголовніше це те, що від мене не відвернулось багато друзів.



Матеріальне важливе. І я думаю, як його забезпечити для своєї сімї.



Але без постійної підтримки, моральної, психологічної, інформаційної – пройти цей шлях було б непросто.



Але хіба просто було моїм товаришам і колегам на Закарпатті? Їх теж переслідували, кидали в тюрьми, робили все, щоб люди залишали рідну домівку.



І слава Богу, що на той час майже кожною людиною опікувався особисто Віктор Медведчук. Тим більше, що доля склалася так, що я і сам не міг прийти на допомогу людям.



Здається все, що ви просили мене прокоментувати.



Мені нема чого жалітися.



Вважаю за потрібне передати Нестору Івановичу Шуфричу побажання зустрітися в області зі своїми колишніми однопартійцями, які до цих пір перебувають під тиском місцевої влади і правоохорнців та знайти можливість їм максимально допомогти.



І – ще. Несторе Івановичу! Ніколи не говоріть про допомогу друзям і товаришам в цифрах. Тим більше, коли йдеться лише про допомогу в лікуванні здоровя, підірваного в СІЗО і незаконними кримінальними переслідуваннями. А також юридичну – для захисту від перевертнів у погонах.



Я, як кандидат фізико-математичних наук, цілком погоджуюся з позицією "Світогляду": цифри грають проти Вас. Тим більше, окремо підкреслю, що іншої матеріальної допомоги за вказаний період ні я , ні моя сім’я ні від кого не отримували.



Ще раз дякую "Світогляду"! Вірю в перемогу справедливості, бо це буде перемога, завойована людьми, які не втратили віру в державу Україна.



З повагою, Іван Різак.



svit