Шуфрич, Ратушняк і закарпатська прокуратура

Короткий виклад суті та хронології оборудки незаконної приватизації цілого військового містечка виглядає наступним чином.

На підставі розпорядження голови Ужгородської міської ради №202 від 15.12.1994 року “Про інвентаризацію майна та житлового фонду колишнього військового містечка №31 (с.Горяни)” проведено інвентаризацію та взято на баланс майно цього колишнього військового містечка, що в с.Горяни Ужгородського району згідно акту прийняття-передачі №3 від 25.07.94 р.

Дане розпорядження є незаконним з наступних підстав. Встановлено, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 01.07.1994 р. №443 “Про передачу майна військових містечок, що перебуває в загальнодержавній власності, до комунальної власності областей”, майно військових містечок (житлово-казарменні будівлі, інженерно-технічні мережі і споруди та інше нерухоме майно) передано із загальнодержавної власності у комунальну власність областей. Згідно вказаної постанови до комунальної власності Закарпатської області передано 10 військових містечок, у тому числі військове містечко №31 в с.Горяни Ужгородського району.

Згідно чинного в цей час законодавства (п. 7 ст. 52 Закону України «Про місцеві ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування» від 7 грудня 1990 року), виключно на пленарних засіданнях ради мали вирішуватись питання затвердження планів та програм економічного і соціального розвитку території, місцевих екологічних програм, а також переліку об’єктів комунальної власності відповідної адміністративно-територіальної одиниці, що передаються в управління місцевій державній адміністрації, планів приватизації об’єктів комунальної власності. Аналогічним чином ці питання регулюються на даний час (Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997р., п.п.20, 32 ст. 43).

Як показала прокурорська перевірка, після передачі зазначеною вище постановою Кабінету Міністрів України майна військового містечка №31 до комунальної власності області жодних рішень сесією обласної ради про передачу цього майна до комунальної власності м.Ужгорода чи Ужгородського району не приймалось.

Разом з тим, всупереч вимогам закону, розпорядженням голови Ужгородської міської ради № 202 від 15.12. 1994р. „«Про інвентаризацію майна та житлового фонду колишнього військового містечка № З1, с.Горяни» проведено інвентаризацію та взято на баланс майно колишнього військового містечка № 31 с. Горяни, Ужгородського району, згідно акту прийняття-передачі №3 від 25.07.94 р.

Приймаючи дане розпорядження голова Ужгородської міської ради народних депутатів вийшов за межі своєї компетенції.

Потім ужгородський “приватизатор” на підставі розпорядження голови Ужгородської міської ради (тобто, себе самого!) за №142 від 15.05.1996 року “Про взяття на баланс приміщень та реєстрацію права власності” взяв на баланс та зареєстрував право власності за Ужгородською міськрадою 28 приміщень колишнього військового містечка в Горянах.

Інвентаризував ужгородський мер обласне майно, взяв його на баланс, так треба ж його легалізувати. Так 14.11.1996 року з’являється чергове розпорядження №406 Сергія Миколайовича “Про реєстрацію права власності, внесення змін до розпорядження голови міської управи №502 від 28.10.93”.

Ну, нарешті, ціле військове містечко з декількома гектарами лісу знаходиться вже у міській власності, якою мер Ратушняк, ой, як вміло вміє розпоряджатися. Як наслідок, під головуванням того ж Ратушняка з’являється рішення Ужгородської міської ради X сесії XXII скликання від 31 січня 1997 р. “Про затвердження переліку об’єктів комунальної власності, які підлягають приватизації в 1997 році”, яким затверджено перелік об’єктів комунальної власності, які підлягають приватизації в 1997 році шляхом викупу, і до якого включено ряд приміщень колишнього військового містечка №31.

Потім під головуванням Сергія Миколайовича з’являється вже рішення виконавчого комітету Ужгородської міської ради №17 від 26.02.1997 року “Про приватизацію об’єктів”, яким було прийнято рішення приватизувати ряд будівель колишнього військового містечка №31 в с.Горяни шляхом викупу приміщень орендарями.

Кому було надано це право? — СП “Корадо БФ”, в якому Сергій Миколайович Ратушняк володів 75% статутного капіталу.

Звісно, незабаром той ратушняківський орендар викупив ціле військове містечко по ціні туалетної кімнатки однокімнатної малосімейки — аж за 7 000 гривень!

Про вищенаведені протизаконні дії Сергія Ратушняка добре відомо закарпатським органам прокуратури, але чомусь після виборів про їхні принципові дії по відстоюванню законних інтересів закарпатської громади не чути нічого. Невже тільки тому, що народний депутат з пропискою майже всіх депутатських фракцій так званої пропрезидентської більшості Л.Д.Кучми помарширував трохи вулицями Ужгорода на чолі демонстрації під час “помаранчевої” революції?

P.S. До речі, історія з цим військовим містечком мала своє кримінальне продовження. У СП “Корадо БФ” (С.М.Ратушняк володіє 75 % акцій) військове містечко викупила вже СП “555”, в якій Сергій Миколайович володіє 95 % акцій.

Перебуваючи на посаді мера міста, Ратушняк сприяв наданню СП “555” інноваційної позики в сумі 615 000 гривень, особисто гарантувавши міським бюджетом повернення даного кредиту. Позика, звісно, була використана не за цільовим призначенням і не була повернута державі у передбачений строк, завдавши цим істотної шкоди державним інтересам.

За свої дії Ратушняк був засуджений за ст.166 ч.1 КК України та за ст.172 ч.1 КК України на 3 роки позбавлення волі з позбавленням на 3 роки права займати посади, пов’язані з функціями представника влади і згодом, чомусь, режимом Кучми був амністований.



[a href="http://uzhgorod.boom.ru/index.html"]Клуб професійних журналістів Закарпаття[/a]