Ужгород: Хата Крайниківського — скраю...

Про житлово-комунальне господарство можна говорити довго, прямо-таки запоєм. І не тому, що в обласному центрі Закарпаття місті Ужгороді з цим вельми добре, а тому, що все — навпаки. Мучаться люди з поганими стояками перед опалювальним сезоном, сумують на березі заповнених фекаліями підвалів, де зазвичай влаштовують серед малоліток наркотично-сексуальні оргії-конкурси “Міс Підвал”, або ж п’яний кочегар організовує в котельні конкурс «Містер Кочегар’2005»...

— У блокових багатоквартирках з цим постійно мучимося, — вважає ужгородець Степан Туровцій із вулиці Достоєвського. — І сподіваємося, що місто над героїчним Ужем нарешті отримає патріота — начальника житлово-комунального господарства.

— На жаль, патріотів на горизонті ще не проглядається, — зауважує на це екс-начальник-управління майна області Станіслав Матвієнко — Хто не прийде на цю посаду — зразу береться за вирішення своїх власних “шкурних” інтересів.

Вибив собі ділянку на вісім соток і нинішній начальник житлово-комунального господарства Іван Крайниківський. На вулиці Володимирській. Мер пішов йому назустріч, бо він — найдобріший мер у світі.

А тим часом продовжують занепадати ЖРЕРи, дивлячись на свого занепадника-начальника, інші міста України дають фору Ужгороду в благоустрої житлового фонду, а ми на порозі в Європу демонструємо світові прогресуючий мікробний феодалізм: роками протікають дахи, на площі Пушкіна на передову творчу інтелігенцію стеля уже падає шматками, лише чудом поки що немає жертв. Є і інші прорахунки, які давно були би виправлені, якби всі, як Віктор Іванович Балога, дбали про Батьківщину. А то ж ні — збагачуються, як тільки можуть, і немає їм зупинки ні ідеалами Майдану, ні міліцією, ні шановним мером.

Лідер угорського руху в Закарпатті Степан Туровцій зауважує, що є страшенним патріотом України, але й досі не може порівняти свій двір на Достоєвського з будь-яким окраїнним двориком Будапешта. В останніх чомусь завжди чисто, а на Достоєвського найменший вихор підіймає в повітря порожні пакети з-під найдобріших чіпсів з беконом, презервативи б/у, давні залишки від портретів Погорєлова, що не прибрані ще з колишньої виборчої кампанії та багато іншого. Треба, мабуть, заборонити вітри, аби не бешкетували.

Крім сміття, звичного вже для патріархального Ужгорода, хронічно “хворіють” тепломережі. Нещодавно, приміром, затривожилися через чергову аварійну ситуацію мешканці вулиць Легоцького, Заньковецької, Володимирської, Чорновола і Тлехаса. Там довелося, оскільки перед тим належні роботи не велися, заміняти магістральну тепломережу від котельні “Південна”.

Якоюсь корупцією, знаєте, пахне в управлінні житлово-комунального господарства. Нагадаємо нашим читачам, що в Ужгородському міськвідділі внутрішніх справ цілодобово працює телефон довіри 3-35-27, за яким ви можете надати інформацію про відомі вам факти хабарництва та корупції. Дерзайте, ужгородці! Викривати ви любите і хочете! Розвінчувати всіх і вся — то ваша стихія!

Підтримує непевну обстановку в загальноміській ситуації позиція ужгородських найвищих “верхів”.

На останній сесії створене комунальне підприємство “Енергетичні системи міста Ужгорода”. Тимошенко з ними вже “влетіла”, а Погорєлов не “влітав”. Чому би не створити? Треба ж мавпувати наших золотих лідерів. Тим більше, найбільш сексуальних в Європі. А секс весь, за словами В.Погорєлова, в тому, що містечкові “Енергосистеми” створюються для страхування від навальних холодів навчальних і виховних закладів, які мали сміливість перейти на автономне забезпечення теплом. Крім того, пан Погорєлов плекає чисті надії взяти під незаплямовану боргами нову комунальну структуру кредити, бо під вже створені не дають — прогоріли. Цебто це ускладнення зробили, аби ПОКРИТИ СВОЄ Ж НЕДОПРАЦЮВАННЯ — заганяння у глухий кут КП “Ужгородтеплокомуненерго”.

За логікою велетня градоначальницького руху, в нашому Глупові (читайте, сараки, москаля Салтикова-Щедріна. — Авт.), ліпше мати на ужгородських обширах два підприємства-боржники, ніж одне повноцінне.

А чому б і ні?

До кінця ж “мерства” зовсім близько. Хай новий мер розбирається з купою наламаних дров, які залишилися на місті міського господарства!!!

Логіка просто ЗО-ЛО-ТА!

Ми маємо впасти на коліна і низько вклонитися сонячній даті — 8 вересня 2002 року, коли ми обрали пана Віктора на високе крісло.

Тепер кажуть, що за соціально-економічним розвитком Ужгород займає четверте місце після Києва, Славутича та Іллічівська. Після нас у глибокій сідниці знаходяться Коломия, Івано-Франківськ, Жмеринка, Кривий Ріг, а мама-Одеса — то взагалі якийсь захланний хутір.

Але при всьому цьому сам мер вирішив бути маленько самокритичним. На недавньому шоу на площі Петефі, до якого виявили інтерес працівники журналу “Плейбой”, Віктор Володимирович зауважив у бік управління житлово-комунального господарства, що “потребують вирішення нагальні питання — ремонт доріг, вивіз сміття, стан комунального господарства.”

Воно й справді. На вулицях, площах і набережних не вистачає лавиць, урн для сміття.… Розуміємо, панове Крайниківський і Погорєлов, що це все роблять кляті вандали з числа молоді, про виховання яких ви молите Бога ночами в своїх злиденних халупах перед закіптюженими образами.… Гади тоті молодики! Розуміємо вшиткі,… але ж варіанти виходу з такої кризи у впорядкуванні міського довкілля треба шукати, а не лише про своїх бездонні комори дбати.

Потрібно вирішити з цілодобовими туалетами, аби наш Ужгород — поріг у Європу — не був такий закаканий. А то ті туалети, що працюють лише в світлий час дня, не вирішують проблеми припинення угноєння берегів Ужа та народних під’їздів — триклятущі виборці працюють на туалет і вночі.

Зовсім не реагує на незаконно голі зади й міліція, бо в мерії немає з нею взаємодії. Колись, приміром, ходили вулицями приватного сектору міліціонери і штрафували тих, хто не прибирав своїх територій.

На вулиці Гагаріна люди потерпають від поганої роботи каналізації і працівників ЖРЕРу №4. Остання інституція не приділяє уваги проблемам мешканців. Та до виборів, напевно, про це ніхто і не задумається. Базари засипають подвір’я сусідніх із ним будинків непролазним сміттям. А вночі ще й нема освітлення.

Розкинулося широко, як те море, звалище сміття біля туберкульозного диспансеру.

І це, панове наші фешаки, не частковості!

Головний санітарний лікар Ужгорода В.Петричко зазначає, що “протягом багатьох років в Ужгороді відсутня генеральна схема санітарної очистки”! На жаль, не помічається у місті концептуального підходу до житлово-комунальних проблем. На житлово-комунальному посту ми бачимо чергового “врємєнщика”, котрий хоче вирішити власні проблеми, а потім пірнути в одну з тіньових схем корумпованого Закарпаття, на яке майже не падають відблиски справедливого, як В.А.Ющенко, Майдану.

Хоча в нас президент не Ющенко, а коминар. В Ужгороді нашому тобто. Тут на шість ЖРЕРів — два коминарі на половину ставки кожен. Без коминарського акту “Закарпатгаз” ні в кого не має права запалити котел. А коминарі є коминарі: то в запої, то в якоїсь молодиці, яка хоче запалити свій котел першою, через що віддає бідному коминареві всю себе до останку. А інші? Хай повзуть на колінах до Погорєлова чи Крайниківського. Все одно нічого не доб’ються.

Через те ужгородці помалу перетворюються на… верблюдів, і після безплідних мандрівок у “верхи” повторюють: “У верблюда два горба, потому что жизнь — борьба!”.



Василь ЗУБАЧ, простий коминар.