Ужгород: Хто і як убивав подружжя на Червениці?

Чи могло б колись подумати подружжя Іванових (прізвище з етичних міркувань змінено), що через кілька років поселення у цьому затишному будинку на Червениці несподівано обірветься їхнє життя. У 2000 р. Олександр з Людмилою, приїхавши із Казахстану на Закарпаття, були вражені красою краю. Відтак подружжя поселилося в Ужгороді. Звідси й до дітей ближче: син проживає в Німеччині, а дочка — у Чехії. Життя складалося якнайкраще. Військовий полковник у відставці Олександр, який свого часу працював аташе в азіатських країнах, здається, нарешті, знайшов собі віддушину. Потоваришував із сусідами, які з великою повагою ставилися до сім'ї. Комунікабельні, прості, людяні - це все, що розповідали про Іванових. Людмила була глибоко віруючою людиною. Мабуть, не було такої неділі чи свята, щоб жінка не навідалася в церкву.

...Те, що господарі тривалий час не виходять на подвір'я, помітив один Із сусідів. Ніби й не виїжджало подружжя нікуди. Коли й наступного дня ніхто не вийшов з оселі, сусід зрозумів - трапилася біда. На цю думку наштовхувало й розбите вікно на вхідних дверях. Не гаючи часу, чоловік набрав 02...

...Телефонний дзвінок у чергову частину Ужгородського міськвідділу УМВС, котрий пролунав ранкової пори з вул.Сріблястої, підняв на ноги працівників слідчо-оперативної групи. Від побаченого в оперативників побігли по шкірі мурашки. Стіни та підлога помешкання забризкані кров'ю, все перекинуто догори дном. Тіло господаря лежало у коридорі. Голова чоловіка — суцільне криваве місиво, на грудях видніли-ся дві рани, завдані якимось гострим предметом. Мертва господиня знаходилася в ліжку спальної кімнати...

У кого могла піднятися рука на цих двох щирих і добрих людей? На це та інші питання і належало дати відповідь сищикам. Зважаючи на ре-

зонансність злочину, для розкриття жорстокого вбивства було створено посилену слідчо-оперативну групу з числа найдосвідченіших оперативників: заступника начальника управління карного розшуку УМВС Василя Маца, начальника відділу УКР по розкриттю вбиств Івана Панька, старшого опер-уповноваженого УКР Василя Лешка, заступника начальника міськвідділу УМВС Василя Цьоки, начальника відділу карного розшуку міськвідділу Володимира Огняника та його заступника Володимира Кувіка. Керував розслідуванням начальник управління карного розшуку Едуард Машіка. Справу взяв на особистий контроль начальник УМВС Юрій Рахівський. Через кілька днів крізь густе сито міліцейських перевірок пройшов чи не весь т.зв. спецкон-тингент міста, але кожен з підозрюваних мав незаперечне алібі. Минув тиждень посилених відпрацювань, але сищикам не вдалося схопитися бодай за якусь ниточку, яка дозволила б розплутати кримінальний клубок злочину. Деякі "доброзичливці", у т.ч. й окремі мас-медіа, почали твердити, що це вбивство міліції, мовити б, не по зубах...

Та сищики і далі наполегливо займалися своєю справою. Кожна з висунутих версій піддавалася ретельному аналізу. Оперативне чуття Івана Панька та Василя Маца підказувало, що злочинці знаходяться десь поряд. У цьому напрямку згадані офіцери й продовжили роботу. Не розкриваючи таємниць пошукової "кухні", зазначу, що невдовзі у поле зору Панька та Маца потрапило кілька молодих осіб. Після поглибленого відпрацювання на перший план вийшли двоє: 24-річний Мирослав та 19-річний Юрій. Ними і вирішено було зайнятися, як кажуть, впритул. Першим вирішили затримати Мирослава, який останнім часом чомусь постійно змінював місця проживання у місті, витрачаючи, мовити б, гроші наліво й направо.

При зустрічі з міліціонерами Мирослав заперечив свою

причетність до злочину: мовляв, немає у вас на мене доказів. Але в ході подальшої розмови з досвідченими си-щиками алібі затриманого розтануло, наче сніг навесні. Зрозумівши, що його карта бита, Мирослав став розповідати про подробиці кривавої ночі...

Потім затримали Юрія. Він, зрозумівши, що його спільник вже зізнався, сам вирішив дати свідчення.

...До майбутнього злочину молодики готувалися ретельно. За їх розрахунками, у пенсіонерів мало бути чимало грошей. Уважно вивчили розпорядок господарів. Запаслися масками, битою. Про всяк випадок прихопили й ніж. Як стало відомо у ході слідства, першу вилазку зухвальці зробили ще на початку лютого. Легко перемахнули через паркан, але відчинити масивні двері їм не вдалося, а вибивати їх не ризикнули.

Наступного разу молодики навідалися до будинку на Сріблястій у ніч на 20 березня. Перед цим (для хоробрості) розпили пляшку вина. Битою розбили скло на дверях, швидко прослизнули в утворений отвір. На шум у коридорі вийшов господар. Побачивши невідомих у масках, чоловік вистрелив у бік нападників з пневматичного пістолета. На жаль, не вцілив. У відповідь отримав кілька сильних ударів битою по голові. Переступивши через закривавлене тіло хазяїна, зловмисники кинулися вглиб помешкання. Від ударів бити жінка загинула на місці. Відтак почали нишпорити кімнатами, шукаючи гроші та цінності. Знайшли кілька золотих речей, близько тисячі доларів, три наручні годинники. Відчинивши відмичкою сейф, забрали рушницю та газовий пістолет. У цю мить з коридору почулося хрипіння господаря. Не роздумовуючи, один із вбивць вихопив ніж і двічі щосили ввігнав лезо у груди нещасному...

Частину краденого, намагаючись замести сліди, вбивці знищили. Решту - закопали.

Слідство за фактом подвійного вбивства проводить прокуратура.



Іван ЛАДЖУН, "Відомості міліції"