Ужгород. Історія митарств однієї жінки

17 травня в Ужгородському прес-клубі з журналістами зустрілися представниці жіночого консультативного центру „Закарпаття”, аби розповісти про довготривалу справу, митарства правоохоронними органами ужгородки Ірини Асталош, працю якої було зневажено керівником одного з підприємств обласного центру, іноземним інвестором. Метою зібрання було привернути увагу громадськості до потурань законодавства України правоохоронними органами, експлуатації жіночої праці іноземними інвесторами в Закарпатській області, приниження людської гідності жінок.Судова тяжба по звільненню звільнення з роботи працівниці ТОВ СП ”Бхага” Асталош Ірини Михайлівни триває вже 3 роки: вона була звільнена з роботи 24.04.02р. Рішенням Ужгородського міського суду від 08.04.03 р. її поновлено на роботі, але до цього часу до роботи її не допущено у зв’язку з тим, що у нас панує “Господін Долар”, як сказав начальник досудового слідства прокуратури Закарпатської області Міцода І.І., бо на сьогоднішній день, як показує практика, у нас відсутнє (не діє) правове поле.

З даної справи проведено понад 50 судових засідань. Справа розглядалася суддями Ужгородського міськрайонного суду Королем, Ціцаком, Лемішем, Івашковичем. А останній справу розглядав аж 8 місяців, із серпня 2002 по квітень 2003 року. Нарешті 8 квітня 2003 року Івашкович І.І. прийняв рішення про поновлення потерпілої на роботі, однак зазначене рішення виконавчою службою не виконано, хоча згідно ст. 25 Закону України “Про виконавче впровадження” підлягало негайному виконанню не пізніше наступного дня.

Суддя Леміш 23.11.04р.по цій справі оголосив виправдальний вирок на користь громадянина Італії - підприємця ТОВ СП “Бхага” Арезо Карло.

Пізніше Апеляційний суд Закарпатської області скасував незаконно оголошений виправдальний вирок у зв’язку з тим, що поставив під сумнів ліквідацію зазначеного товариства.

Трудову книжку до цього часу потерпілій на руки не видано, в результаті чого цивільна справа, у зв’язку із незаконним звільненням Асталош Ірини та злісним не виконанням рішення суду, переросла у кримінальну і знову знаходиться у суді першої інстанції.

У зв’язку з тим, що прокуратура бездіяльна, безпідставно ігнорує клопотання, потерпілій доводиться приватно досліджувати кримінальну справу та вимагати долучення до справи відповідних документів.(Щоб суд міг прийняти правильне рішення), оскільки судова справа з 10 січня по 28 квітня 2005р. знаходилася у прокуратурі на додатковому дослідженні. Прокуратура зволікає справедливе досудове розслідування справи, безпідставно відхиляє клопотання потерпілої у розгляді кримінальної справи та не долучає її клопотання до справи (всього таких клопотань було 13).

Все це, на думку учасників засідання в Ужгородському прес-клубі реформ є свідченням того, що в прокуратурі із діючим законодавством не все гаразд, це підтверджено і словами Міцоди І.І. А слідчий Герич А. Й. сказав потерпілій, що виконати всі слідчі дії не може, оскільки це від нього не залежить, даючи зрозуміти при цьому перевагу верховенства грошей над законами.

Як підсумували учасники засідання, складається враження, що закони повинні виконувати і дотримувати тільки пересічні громадяни, що є зовсім не обов’язковим для органів прокуратури та судових органів. Виникає питання де людина має знайти правовий захист своїх прав та інтересів, гарантованих основним законом України Конституцією. Внаслідок зазначеного судові, органи прокуратури працюють не для зміцнення держави, а для створення умов, які дають можливість іноземцям-роботодавцям обкрадати державу, несплачувати податки, експлуатувати, у даному випадку, жіночу працю, хоча у нас своїх керівників –деспотів достатньо. Оце і є прикладом свавілля, яке під прикриттям закону чиниться судовими органами, прокуратурою та виконавчою службою по відношенню до свого народу.

Як бачимо, правоохоронні органи до цього часу не зламали у собі набутий віковий стереотип, так і не розуміють, що вони створені для захисту народу, а не народ для їх утримання, в той час як ми справді утримуємо та дбаємо за їх забезпечену старість у вигляді пенсії державного службовця, яка у десятки разів перевищує пенсію простих людей, ретельно сплачуючи всі необхідні податки у державний бюджет.

Питання до правоохоронних органів: Що треба зробити нам – громадським організаціям, депутатам всіх рівнів, окремим громадянам, аби повернути віру людей у верховенство права та забезпечити їх захист від ваших посягань на їх права і свободу?