Ужгород: Міська влада тримає під соціальним прицілом академіка Володимира Микиту

На нього от-от упаде балкон іншого художника — П.К.Балли. Як не прикро, але цей маразм діється не перший рік прямо біля споруд Ужгородської міської ради і СБУ в Закарпатській області. На очах руйнується будинок, споруджений у стилі конструктивізму. Не заморожує цього руйнування й велелюдне кафе “Пінгвін” своєю магією всенародного благополуччя.

Облуправління міліції, що має тут приміщення Центру громадських зв’язків, теж не поспішає вдягти наручники на бюрократів із мерії. Сподівання в жителів на Пушкіна, 3, залишилося хіба на молоді сили — громадське об’єднання "Місто" і його голову Сергія Слободянюка. Не дивно, що ці люди хочуть ще сподіватися. Адже й справді під прямою загрозою бути похованими прогнилим дахом опинилися ліпші люди міста над Ужем — нещодавній лауреат Державної премії України імені Т.Шевченка, народний художник України, академік Володимир Микита, художник Петро Балла, мистецтвознавці Борис і Галина Рижови та інші заслужені люди, котрих з повним правом можна назвати сіллю землі закарпатської.

Почали інтелігенти з горезвісної Пушкіна, 3, звертатися до мера Погорєлова ще аж 3 квітня 2003 року.

— Протягом кількох десятиріч, — пишуть вони, — дах нашого будинку в аварійному стані. Тільки наприкінці сімдесятих років спробували його ремонтувати, але через кілька років дах знову почав протікати і заливати квартири на верхньому поверсі. Результат той, що в 1989-му, внаслідок вологості, поздовжня балка прогнила й нависла над коридором. Працівниками ЖРЕРу балка була замінена, але дах так і не відремонтували по-людськи. Вода перманентно продовжує заливати десяту квартиру. Шановний пане міський голово (В.Погорєлов. — Авт.), звертаємося до Вас із проханням про вирішення питання капітального ремонту покрівлі.

Відповіді дочекалися через чотири місяці. В.о. начальника управління житлово-комунального господарства Б.Тереняк відповів інтелігенції в дусі ліпших зразків соціалістичного бюрократизму: “Повідомляємо, що при додатковому обстеженні встановлено: металева покрівля внаслідок довготривалої експлуатації потребує повної заміни з частковою заміною деревини конструкції даху.”

Але, в тому ж епістолярному посланні, відразу ж поливають зраділих мешканців з-над “Пінгвіна” холодним душем, продовжуючи листа наступним чином: “Виконати вищезгадані роботи в поточному році немає можливості, так як виробнича програма капремонту житла сформована в січні місяці поточного року. При складанні титульних списків на капітальний ремонт 2004 року буде розглянуте питання заміни металевої покрівлі з заміною водостічних труб і ринв на будинку в цілому.”



Та не трапилося так, як обіцялося…



Знову стукають у глухі двері мера Віктора Погорєлова, головного лікаря міської санепідемстанції і ЖРЕРу №6 нещасні інтелігентні ужгородці 11 травня 2005 року: “Звертаються до Вас, і не вперше, мешканці будинку, що на площі Пушкіна №3, з приводу ремонту нашого даху. Нам неодноразово обіцяли включити в план міста ремонт покрівлі. Але обіцянки залишилися без наслідків. З того часу не тільки дах, але й балкони, водопровідні та каналізаційні труби потребують негайного ремонту. Мешканці будинку справно сплачують за комунальні послуги, і тому чекають відповідного ставлення до себе. Каналізаційні труби в підвалі потріскались. Там усе залите фекаліями. І це в центрі міста знаходиться такий розсадник інфекцій, комарів і нестерпного смороду. Крім того, Христенко Людмила — приватний підприємець, що орендує половину підвальних приміщень, хоче провести реконструкцію і відкрити ресторан. Ми, мешканці будинку, категорично проти створення ще одного ресторану в нашому домі. Досить з нас і кафе-бару “Пінгвін”. Це ж усе-таки житловий будинок, і він не пристосований для облаштування в ньому бучних ресторанів. Мешканці будинку є в основному заслуженими людьми, ветеранами праці та інвалідами першої групи. З надією на поліпшення умов проживання зауважимо, що протягом двадцяти років жоден із працівників ЖРЕРу не цікавився умовами нашого проживання, не реагував на наші заяви.”

“Може, хоч ви, пане Погорєлов, будете добрим?!” — звучить у контекстуальному підтексті.

Питання спрацювало, але дуже вже поверхово. 27 травня 2005 року заступник начальника головного управління міського господарства, начальник житлового управління М.В.Зозулинець, не зачіпаючи ключової теми народного прохання — звироднілого від часу жерстяного даху з відповідними трухлявими балками, повідомив: “Ваше колективне звернення до міського голови головним управлінням міського господарства розглянуте. Повідомляємо, що згідно інформації КП “ЖРЕР-6” 16 травня 2005 р. було прочищено дворову каналізацію.”



А тим часом ледь не вбило мистецтвознавця Рижову!



Тривіально впала прогнила стеля у її, Рижової, ванній і туалеті, щойно вона вийшла звідти. Вона знову послала В.Погорєлову листування за три (!) роки з проханнями про терміновий ремонт даху і комунікацій будинку. Весь цей час люди живуть обіцянками про ремонт, а “в підсумку, — як пише пані Рижова, — в моїй квартирі обвалилася стеля у ванній кімнаті й туалеті, повипадали шматки даху в житлових кімнатах, а несуча балка на горищі перетворилася в порохняву і ось-ось упаде в кімнату… Ми все життя віддали Закарпаттю, а ви нас так і не почули !..”



На це підписав сам Погорєлов, але…



“Ужгородським міськвиконкомом, — не розчулили народні сльози міського главу, — розглянуто Ваше звернення з питання ремонту покрівлі і перекриття будинку №3 по пл. Пушкіна. Повідомляємо, що при обстеженні згаданого будинку встановлено, що металева покрівля, а також окремі частини дерев’яних конструкцій даху потребують заміни. Виконати вищезгадані роботи в поточному році немає можливості, оскільки виробнича програма капітального ремонту житла розроблена та затверджена ще в січні місяці 2005 року. При формуванні плану соціально-економічного розвитку міста на 2006 рік питання ремонту покрівлі будинку №3 на пл. Пушкіна буде враховано.”

І в підтексті надокучливе, тупе і бюрократичне: “Пишіть! Дзвоніть! Заходьте!”

До кого заходити, коли відповідь одна: “Геть, нікчемні холопи!”



Василь ЗУБАЧ