Ужгородом уже ні проїхати, ні пройти
Ужгородом уже ні проїхати, ні пройти
Те, що останнім часом твориться на вулицях Ужгорода, турбує вже не тільки водіїв і працівників ДАІ, але й пересічних громадян. У принципі, до кожного з нас ця проблема має певний стосунок, адже щодня у громадському транспорті ми мимоволі потрапляємо у затори. У години "пік" цьому просто неможливо запобігти, а центральною частиною міста проїхати взагалі проблематично.
Те, що останнім часом твориться на вулицях Ужгорода, турбує вже не тільки водіїв і працівників ДАІ, але й пересічних громадян. У принципі, до кожного з нас ця проблема має певний стосунок, адже щодня у громадському транспорті ми мимоволі потрапляємо у затори. У години "пік" цьому просто неможливо запобігти, а центральною частиною міста проїхати взагалі проблематично.
Ще б пак: автомобілів, кажуть, стає щомісяця на 4-5 тисяч більше, а вулиці в нас, звісно, вузенькі, щільно забудовані... Та найнебезпечніша ситуація складається у ті дні, коли псується погода - йде дощ або сніг. Ужгород настільки перевантажений, що деякими основними вулицями проїхати просто не реально. В управлінні ДАІ кажуть, що наразі в обласному центрі Закарпаття зареєстровано 33,5 тисячі автомобілів. Тобто на кожного четвертого мешканця міста припадає одна автомашина! А кажуть, що погано живемо. Це жарт, зрозуміло. Втім турбує інше — скільки щодня транспортних одиниць з’їжджається в Ужгород з інших районів області та й із-за кордону? Такої статистики ніхто не веде і судити про це можна тільки суб’єктивно. Але й для такого, відносно невеликого, містечка, як Ужгород, тієї кількості, яку ми бачимо неозброєним оком, — занадто багато!
Що робить міська влада, аби запобігти завантаженості міських вулиць? Як не дивно, але майже нічого. Адже скільки з цього приводу мовлено-перемовлено, а віз і нині там. Кілька років тому, коли в Ужгороді відкрили транспортний міст поблизу Боздоського парку, містяни раділи: гадали, що це бодай хоч якось зніме напруження на вулицях Ужгорода. Однак міст мало допоміг, бо ж основний автотранспорт зосереджений на центральних вулицях — Гагарина, Мукачівській, проспекті Свободи, Руській, Анкудінова, площах Корятовича, Поштовій тощо. І без глибокого осмислення цієї проблеми і відповідно розробки фахівцями плану розвантаження вулиць нам однозначно не обійтися. Це вимога часу, і реалізувати її повинне чи то нинішнє керівництво міста, чи наступне...
Однак робити уже сьогодні щось треба, бо Ужгород поволі задихається. Як виходити з ситуації в години пік, у дні, коли йдуть
зливи і через довжелезні калюжі не видно навіть тротуарів? У головному управлінні міського господарства Ужгорода кажуть, що вони залюбки взялися б вирішувати цю наболілу проблему хоч сьогодні, якби було відповідне фінансування. Буцімто все впирається у гроші. А їх, як відомо, завжди не вистачає. Зі слів заступника начальника управління Георгія Марущака, розмір фінансування комунальної сфери Ужгорода з кожним роком зменшується. А з того, що необхідно для житлово-комунальної сфери, на її потреби залишається тільки 30 відсотків.
До слова, найбільше в місті дошкуляють калюжі під мостом біля залізничного переїзду та в мікрорайоні Радванка. Що стосується першого випадку, то, як роз’яснив Георгій Марущак, ті колектори, які працюють сьогодні, не в змозі прийняти таку величезну кількість води, що потрапляє в каналізацію у дощові дні. Устаткування потребує ремонту або й заміни, на що немає коштів. Подібна доля спіткала навіть ту ж вулицю Гагаріна та мікрорайон Радванка, де каналізації споконвіку не було: планом будівництва доріг її просто не передбачили. А для того, щоб провести її — знову ж таки потребне фінансування. І доки міська влада не спроможеться приділити цій проблемі бодай якоїсь уваги — нам, пересічним жителям — водіям і пішоходам — це все треба терпіти. На завершення розмови запитала в Георгія Дмитровича, який вихід із ситуації бачить управління. Однозначної і зрозумілої відповіді, на жаль, отримати так і не вдалося...
Сніжана Русин, "Новини Закарпаття"
en