ЧитаютКомментируютВся лента
Это читают
Это комментируют

Новости и события в Закарпатье ! Ужгород окно в Европу !

Ужгородська "швидка" до ромів не поспішала...

    28 марта 2024 четверг
    20 переглядів

    ...На пульт Ужгородської швидкої медичної допомоги 11 жовтня близько 22-ї години надійшло повідомлення з вул.Тельмана, 2 про те, що у дружини Йосипа Ракоші Люби почалися пологи. У відповідь чоловік почув: "Чекайте". Минуло 40 хвилин, а "швидка" ще не з'явилася. Потуги почастішали, й біль став нестерпним. Люба почала дуже кричати і плакати. Йосип Йосипович знову пішов телефонувати, йому відповіли: "Уже виїхали". Прибіг додому й став умовляти дружину трохи потерпіти, бо вже виїхали. Біля дружини була молодша сестра, яка дуже налякалася, бо Любов Михайлівна вже почала народжувати. Чоловік у розпачі вискочив з кімнати на подвір'я. - Я був тоді дуже безпорадним, - розповідає Йосип Йосипович. - Серце страшенно билося в грудях. Адже Люба рік тому дуже хворіла й лежала у тубдиспансері. У нас троє дітей, якщо щось станеться, то що буде зі мною і моїми дітьми? Такі думки роїлися у голові, коли я біг вулицею Тельмана, щоб спіймати таксі і відвезти дружину в пологовий будинок. Раптом із-за рогу вигулькнув автомобіль. Це був міліцейський патрульний "уазик", в якому сиділо кілька міліціонерів, - вони кожної ночі чергують у нашому мікрорайоні. Недовго думаючи, я перепинив їм дорогу. Машина загальмувала. Один із правоохоронців відчинив дверцята машини і чемно запитав: "Чоловіче добрий, що сталося? Ви ледве не потрапили під машину. У вас якісь проблеми або за вами хтось женеться? Заспокойтеся, і розкажіть усе по порядку".

    Ковтаючи від хвилювання слова і важко дихаючи, я почав голосно просити, щоб викликали "швидку", бо у дружини почалися пологи, а лікарі не приїхали, хоч ми їх уже двічі викликали.

    - Не хвилюйтеся, - спокійно відповів правоохоронець. - Зараз вони з'являться.

    Міліціонер відразу зателефонував у відділ швидкої медичної допомоги, грізно попередивши: "Ваш приїзд на виклик вул.Тельмана,2 ми проконтролюємо".

    Я хутко побіг додому, став під будинком й почав молитися, благаючи Бога допомогти дружині благополучно народити дитину. Адже я віруючий і з дружиною ходимо молитися у християнську євангелістську церкву "Девлескеро дром" ("Господній шлях"). Певно, Господь почув мої благання, бо з кімнати вискочила сестра дружини і повідомила, що Люба народила хлопчика. "А що далі робити, я не знаю", - промовила до мене. Я забіг у хату, і ми самі з шовгоринею почали закутувати дитину у простирадло. Пуповиною немовля було ще з'єднано з матір'ю. І тут, нарешті, з'явилися лікарі. Побачивши, що дружина вже народила, перерізали пуповину, все обробили, загорнули немовля, та замість того, щоб потурбуватися про породіллю, завели мову про гроші за гумові рукавички, ліки та ще за щось. "У мене зараз нема грошей, бо я працюю за наймом, а те, що нині заробив, уже витратив. Зробіть дружині все необхідне, я завтра зароблю і з вами розрахуюся", - попросив лікарів. Однак вони мені не вірили, та потім погодилися. Я був здивований, що для лікарів головним у цій ситуації було взяти від мене компенсацію за послуги. І це тоді, коли дружина все ще лежала вся у крові.

    Наступного дня Йосип Йосипович зателефонував при мені у пологовий будинок й поцікавився станом здоров'я дружини Любові Віраг (дівоче прізвище вона не змінювала) й дитини. Звідти йому повідомили: "Дитина здорова, хлопчик важить 2 кг 400 г, дружина в нормі, та поки що не можемо покликати до телефону". Чоловік був дуже радий, що все закінчилося добре, і дякував усім, особливо правоохоронцям, котрі допомогли у складній ситуації, а також лікарям, які надали дружині кваліфіковану допомогу. А все ж прикро, що працівники "швидкої" не поспішали на вул.Тельмана, - напевне, знали, що там живуть роми...

    Автору цих рядків вдалося дізнатися у черговій частині Ужгородського міськвідділу УМВС прізвища працівників патрульно-постової служби міської міліції, які чергували і несли свою службу у мікрорайоні Радванка по вул.Тельмана о 22-й годині 11 жовтня. Ними виявилися прапорщик Іван Мешко, старшина міліції Микола Сасин та старшина міліції, водій Віталій Канський.

    Батьки й близькі родичі Любові Віраг через газету "Романі Яг" висловлюють свою подяку за допомогу і чуйне ставлення до породіллі. Адже не даремно існує в народі вислів - міліція з народом.



    Волика Опаленик, "Романі Яг"

    Нас уже 25000 в Facebook! Присоединяйтесь!
    Интернет-издание
    UA-Reporter.com
    Письмо редактору