Ужгородський "ПАДіЮН" ...обмалювали!

Всеукраїнський фестиваль графіті “Моя революція” відбушував в обласному центрі Закарпаття минулої суботи на проблематичних, позбавлених людської владної уваги, стінах Ужгородського Палацу для дітей та юнацтва ("ПАДіЮН").

Для графітерів з усієї України пахтіла димком польова кухня, що раніше практикували для простого народу тільки есдеки, проте головним для хлопців та дівчат було виразити себе в новітніх наскельних надписах, що нетривко порадують око ліпших представників молодої нашої порослі закарпатського та українського віросповідання.

Головні організатори виставки — мукачівський письменник Олександр Гаврош і син Сіми Павлишин, одна картина якої мені дуже колись сподобалася, Володимир.

“Моя революція!” називається цей “фест”, оскільки таку назву гордо носить черговий бестселер О.Гаврюша про мукачівські події, під час яких на Латориці не вистачало тільки “Аврори”.

Треба сказати, що книги Гаврюша про Мукачево і кращих мукачівців із “Барви” настільки потрясли світ, що Президент Ющенко просто змушений був поставити В.Балогу міністром надзвичайних ситуацій. Щоб, мовляв, Гаврош менше тряс Україну... С.Ратушняк глибоко помиляється, що підставами для цього стали інші, а не такі ліричні гуманітарні мотиви з трояндою в петлиці Балогівського рехлика.

В деяких роботах фестивалю простежується високий рівень художньої майстерності, але молоді художники резонно зауважили в бік організаторів — О.Гаврюша, В.Павлишина і тих, хто стоїть за ними, що в разі наступних таких фієст вуличного мистецтва слід оголосити попередній відбір кращих художників за їх ескізами і готовими проектами на папері, а не зразу допускати до розмалювання будов. Навіть таких, які обсипаються без капітального ремонту, бо за перманентними виборами і сатанинським прагненням до збагачення ключові закарпатці зовсім забули про християнські принципи, про вінець земного життя — дітей.

Час, очевидно, і в Ужгород пригнати “Аврору”, взявши напрокат у ленінградців?

Аби дітей згадали!



Василь ЗУБАЧ