Відставка ректора УжНУ Русина: "виробнича необхідність" чи результат політичного тиску?

Пристрасті поволі вщухають, і, отже, поступово з'являється більше шансів неупередженого погляду на те, що ж сталося. Але й нині багатьох не перестає цікавити питання: чим була викликана відставка ректора найстарішого у краї вузу? "Виробничою необхідністю" чи все-таки "революційною доцільністю" і відвертим політичним тиском? Чи виграє від такої кадрової революції університет?



Як відомо, ректором УжНУ Василь Іванович Русин був обраний минулого року у непростий для колективу науковців час, після трагічної загибелі Володимира Сливки. "Проходження" кандидатури Василя Русина на посаду ректора, окрім беззаперечного факту дружніх стосунків із своїм попередником, забезпечували його бездоганний авторитет як науковця та досвід адміністратора. Доктор медичних наук, професор, автор понад 200 наукових праць, депутат обласної ради, практикуючий хірург Василь Русин чотири роки очолював медичний факультет університету. Звичайно, вже на той час була в університеті група людей, які Русина не підтримували. Щоправда, не за його непрофесійність, непорядність чи відсутність адміністративного й організаторського хисту, а здебільшого з політичних мотивів. Вже на старті його ректорства політичні опозиціонери стали закидати йому "підтакування" владі і близькість до відомої в області політичної сили.



Однак, керований щирим прагненням зробити щось корисне для рідного вузу, Василь Іванович розумів, що вирішення багатьох існуючих вузівських проблем неможливе без сприяння влади. Тому й не звертав особливої уваги на епізодичні випади й обливання брудом (в тому числі й у пресі) з боку опонентів.



Обрана Русином позиція щодо співпраці з владою і згода стати довіреною особою Віктора Януковича на президентських виборах, як потім з'ясується, не принесли ніяких дивідендів ректору Русину, проте принесли багато користі самому університету і студентам. Василь Іванович за якихось чотири з половиною місяці довів, що він, крім усього іншого, - чудовий менеджер. Саме йому вдалося "вибити" кошти на добудову нового корпусу університету, широкомасштабний ремонт у студентських гуртожитках, який не проводився десятиліттями, капітальний ремонт студентського профілакторію "Скалка", який в останні роки вже розвалювався. Відкриття їдальні, облаштування читального залу в гуртожитку №5, прокладання асфальтних доріг від гуртожитків - це ще не повний перелік зробленого ректором Русином для вузу за чотири з половиною місяці. Можна лише уявити, скільки б ще Василь Іванович зробив для рідного університету, якби йому дали працювати згідно з укладеним з Міносвіти контрактом.



Але опозиція не дрімала. Якщо до і під час президентських виборів спроби скомпроментувати ректора носили лише спонтанний характер, то вже після перемоги помаранчевої революції відверте і цинічне цькування Русина стало тотальним і цілеспрямованим.



На сторінках однієї "суржикової" новинки з'являється серія "публікацій" за підписом так званої "ініціативної групи по розслідуванню громадсько-політичної діяльності Русина". Русина "звинувачують" в агітації за кандидата, довіреною особою якого він був, залякуванні студентів і навіть їх батьків, тиску на викладачів. Не зрозуміло, правда, як за такого "тиску" на університетській дільниці проголосували за кандидата від опозиції... Невідомо також, кого ж за таке "вільнодумство" ректор покарав. Кажуть, що вже на представленні нового в. о. ректора Русин, який подав у відставку, попросив зголоситися в залі всіх, на кого він тиснув на виборах. Всі мовчали.



Навіть відкритий лист Василя Русина Президентові України Віктору Ющенку, який неодноразово заявляв про те, що поважає український народ незалежно від того, за кого він голосував, на ситуацію не вплинув. Не допомогли і звернення трудового колективу УжНУ на захист свого ректора, які публікувалися наприкінці січня в обласній пресі.



Після того, як Василю Івановичу стало відомо, що проти нього біля ректорату і навіть біля будинку, де живе його старенька мати (до чого тут старенька мати, зовсім незрозуміло), готуються пікетування студентів, після розмови з новопризначеним губернатором В.Балогою та його заступником О.Гаваші, Русин написав заяву про свою відставку. Йому запропонували очолити медфак, але він відмовився, вважаючи, що на цій посаді вже є достойна людина.



Цікава деталь: у день, коли його "знімали" з роботи, Василь Русин чотири години стояв за операційним столом, рятуючи життя важкохворій людині...



14 лютого на економічному факультеті УжНУ новий губернатор вже представив колективу університету виконуючого обов'язки ректора УжНУ Миколу Вегеша.



Микола Миколайович - доктор історичних наук, професор, який до призначення очолював історичний факультет, і... довірена особа Віктора Ющенка на президентських виборах. Абсолютно не применшуючи наукових і організаторських талантів і досягнень Миколи Миколайовича, якраз на останню деталь не можна не звернути уваги. Більше того, з огляду на партійний підхід у вирішенні кадрових питань, які характеризують нову владу, можна припустити, що саме політична позиція Миколи Вегеша стала визначальною у його призначенні на посаду керівника вузу. Хоча поки що з позначкою "в. о.".



У Вегеша, як і в його попередника, в університеті є вдосталь і прихильників, і недоброзичливців. Прихованих і неприхованих. Досвіду керування вузом у Миколи Миколайовича, на жаль, поки що нема: через сходинку проректора він перестрибнув. До того ж, Микола Вегеш - перший гуманітарій на посаді керівника вузу. Але все це, як кажуть, наживне, отож нині мало хто сумнівається, що після виборів ректора, які мають відбутися впродовж місяця, хтось матиме більше шансів, аніж Микола Миколайович.



Микола Вегеш уже пообіцяв колективу кадрові зміни, оскільки вважає, що вузом повинна керувати єдина згуртована команда. Як і обіцяв, створив уже Микола Миколайович прес-службу університету. І, що особливо цікаво, вже на своєму представленні новопризначений в. о. ректора закликав ...тісно співпрацювати з новою владою. Нагадаємо, що те ж саме робив (тільки із старою владою) і Василь Русин, за що опоненти його нищівно критикували...



Втім, не будемо вдаватися у порівняльний аналіз... Краще послухати, що думають про відставку Русина і перспективи вузу самі фахівці та учасники "кадрової революції" в УжНУ.



Юрій ГЕРЦОГ , в. о. начальника управління освіти та науки Закарпатської ОДА:



- Важко коментувати ситуацію, оскільки я працюю на цій посаді тільки тиждень. Як людина, я можу сказати тільки єдине - це особисте питання ректора університету. Він пішов з посади за власною заявою. А яка ситуація у нього склалась зі студентами та колегами - треба у нього спитати особисто. Я не можу коментувати ці події. Це була позиція самого ректора.



Редакція "Світогляду" попросила відповісти на кілька запитань і Василя РУСИНА, екс-ректора, нині завідувача кафедри госпітальної хірургії УжНУ:



- Василю Івановичу, за публікаціями у пресі Ви особисто написали заяву на звільнення з посади ректора УжНУ. Чому Ви не боролися, адже є сильною особистістю і законно обрані на цю посаду? Чи Ви проявили політичну волю?



- Ні. Я, по-перше, поза політикою. До неї можу мати тільки опосередковане відношення. Розмірковую зараз не як лікар, а як громадянин держави. Якщо чисто по-державному підходити до цього питання, і те, що два місяці мене "бомбили" з усіх боків, було зрозуміло - добром це не може закінчитися, і посада ця була комусь обіцяна. Розумієте, проблема наша у чому: нібито діють статті Конституції України, які захищають честь, гідність громадянина держави, його здоров'я, є статті, які констатують, що наша держава є не тільки багатонаціональною, але у ній і сповідується свобода віросповідання і політичного спрямування. Однак одні громадяни Конституцію читають, інші - не читають, а треті її використовують так, як хочуть. Оце є трагедія. Вийшло так, що ми стали схожими на режим Франко в Іспанії, коли для своїх дозволено все, а для не наших - тільки суворо за законом, а в окремих випадках - згідно з чинним законодавством. Це абсолютно невірно. Щоб зберегти мій рідний університет, я зрозумів, що краще написати цю заяву, бо ці тертя навколо нього й так би не припинилися. Ми провели переговори, домовились, що не буде більше з цього приводу публікацій, але у пресі тема не вщухає...



- Тобто Ви зрозуміли, що у цій ситуації найбільшу роль відіграє політичний аспект, а не професійний рівень?



- Сто процентів.



- Колектив, який з Вами працював, теж спіткала така доля? Як можуть вплинути на роботу закладу кадрові зміни?



- Не знаю, вважаю, що колектив там був дієздатний. Він це довів гарними справами, які були зроблені за достатньо короткий період часу. Як все може змінитися, важко сказати. Час покаже. Проблема тут така - вічною буває тільки музика. Абсолютно спокійно ставлюся до того, що я не є зараз керівником УжНУ. Я - самодостатня людина.



- Удруге не будете брати участь у конкурсі?



- У старокитайській філософії є така рекомендація для керівників різних рангів: чітко пам'ятати і користуватися тим, що вдруге створити хороше перше враження буває надзвичайно важко. Нехай за короткий період, я таки склав певне враження про себе як керівника... У цій ситуації найдивнішим виглядає те, і це мене нервує, що новий керівник каже: треба співпрацювати з владою. Це - нонсенс. А ми тоді з ким співпрацювали? Не з владою? З тою, яка була. Тобто така доля кожного навчального закладу, кожного виробничника.



- Тобто доля Вашого наступника очевидна?



- Один до одного.



Залюбки погодився відповісти на наші запитання і виконуючий обов'язки ректора УжНУ Микола ВЕГЕШ:



- Миколо Миколайовичу, на своєму представленні на посаду Ви обіцяли кадрові зміни для згуртованої роботи колективу. Можете вже їх прокоментувати?



- Можу. Великих кадрових змін до виборів ректора не буду проводити. Але я говорив про команду, тож перше, що зробив, - поміняв помічника ректора Миколу Яковича Нездолю, колишнього офіцера Служби безпеки України. Дуже великі обов'язки на помічникові, щоб і мені полегшити роботу в поточних питаннях, тому вирішив, щоб ці обов'язки виконував викладач. Тож зараз їх виконує Володимир Басараб, старший викладач кафедри політології. Це вже моя команда, бо сам я - завідувач цієї кафедри. Крім того, часто у пресі з'являлася інформація за підписом прес-служби університету. Я попросив положення про прес-службу, якого не виявилося. Один з моїх учнів, доцент Мар'ян Токар, який багато друкується, розробив це положення, і у четвер його на вченій раді призначено головою прес-служби УжНУ. Найближчим часом, можливо, навіть до виборів ректора, поміняю проректора по навчально-виховній роботі Юрія Бідзілю. Вважаю, що цю посаду має займати професор. Після виборів, якщо я переможу, ще, можливо, будуть зміни, але якогось революційного кадрового перевороту не буде. Для мене найважливіші два критерії: професіоналізм і порядність. Для мене немає значення, чи брав ти участь у помаранчевій революції. Хоча вже був такий випадок, коли мені доводили свою участь у революції, щоб залишитись на посаді.



- Чи оголошено вже конкурс і чи багато маєте конкурентів?



- Ще не оголошено, бо для цього потрібно два тижні. Розкажу, як було. Мене викликав Міністр освіти і науки Станіслав Ніколаєнко. Ми 40 хвилин спілкувалися. Потім він передзвонив Василю Івановичу Русину, щоб пересвідчитись у написанні ним заяви. Призначив мене в. о. і сказав, що протягом місяця буде проведено конкурс. А щодо конкурентів, то чутки всякі ходять, кажуть, є вже десять кандидатів. Я єдине, що зробив, то дав доручення відділу кадрів підготувати документи всім бажаючим, але з єдиною умовою - із званням професора. Тоді хай після оголошення конкурсу їдуть і реєструються у Міносвіти.



- Коли Василь Іванович написав заяву за власним бажанням, Ви знали напевно, що Вас призначать в. о. ректора? Чи це було очевидно з політичної ситуації?



- Однозначно, ніколи не заперечував, що тут був політичний момент. Просто на цей момент, коли Василь Іванович написав заяву, мене підтримувала переважна більшість на всіх факультетах. Я вже не кажу про студентів.



- Політичний аспект спрацював на те, щоб відбулася обов'язкова зміна ректора?



- Розумієте, це - однозначно. Василь Іванович - непогана людина і хороший керівник. Ми з ним не є ворогами. Але йому просто не пощастило на той час. Була настільки складна ситуація, що не кожен у ній міг вистояти. Тоді, на виборах Президента, треба було йти у відпустку і займатися політичною діяльністю, тоді би не було тих нападок на нього як на довірену особу Віктора Януковича. Я особисто пішов був у відпустку на той період, і до мене принципових претензій не було.



- Кожен новий керівник визначає свої три основні пріоритети в роботі. З чого почнете Ви?



- Перше - завершення 3 і 4 поверхів головного корпусу університету, на які необхідно приблизно 600-700 тис. гривень. Друге - звільнити старе приміщення бібліотеки (так я зрозумів після розмови з Міланом Шашіком). Тепер шукаємо компактне приміщення, в чому нам допомагає обласна адміністрація, куди я звернувся. Третє - прозорість виборів деканів на факультетах міжнародних відносин, фізичної реабілітації та інженерно-технічному. За віком там люди вже не можуть займати ці посади, адже вийшли на пенсію.



***



Отакі-от коментарі. Гадаємо, читачі зможуть самі зробити висновки щодо питань, поставлених у заголовку цього матеріалу.



За матеріалами газети "Світогляд"

28.02.2005 16:12:45