Воловеччина: уверх по драбині, яка веде униз (ЗАКІНЧЕННЯ)
Зрубати дерево – річ на перший погляд проста, та хитра. За рубочний квиток на тисячу кубиків за розголосом треба викласти п’ять штук зелених. П’ять таких квитків – ціла районна пряма іноземна інвестиція. Не до районної, звичайно, приватної кишені.
Загалом малому підприємництву в районі, нашій надії – середньому класу, який витягне усіх нас із прірви, тут непереливки. Не про рятування когось іде мова, а про те як вижити самому. За минулий рік малі підприємства району дали майже мільйон гривень збитків. Нижчі за середньообласні тут обсяги реалізованої продукції як на діюче підприємництво, так і на одного працюючого, середньомісячна зарплата, а частка податкових надходжень до бюджету району найнижча в області.
Ганьба казати, що на Воловеччині народ якийсь безініціативний чи непутящий. Як і скрізь, тут добрі, розумні й працьовиті люди. Як і скрізь. вони потребують допомоги. Як і скрізь, місцева адміністрація з 2005 року розробляє заходи до Програми розвитку малого підприємництва. та коштів з районного бюджету жодного разу не виділила. Важливий документ обернувся пшиком, пустим звуком.
Для гірського району не остання стаття надходжень – рекреація. не всі ще ліси вирубані, на всіх бажаючих стачить цілющого повітря і кришталевих джерел. траплялися й інвестори, грошовиті люди готові вкласти кошти. Облаштувати ті ж джерела, чи побудувати підйомники, яких на всі воловецькі ліси тільки три, та й ті збудовані ще за царя КПРС. Не вийшло. місцеві дозвільні звичаї такі, що відлякають кого завгодно. Та й сам дозвільний центр, знамените "одне вікно", розташований у непридатному приміщенні, без регламенту роботи та програмного забезпечення. Здається, він нікому й не потрібен, куди простіше вирішувати питання "по понятіям", засвоєним главою адміністрації на попередній роботі, ніж за законом. Так, приміром, як це робиться із землею, левова частка якої реалізується поза аукціонами. Так, як це відбувається з газифікацією. З року в рік у районі закопуються в землю мільйони, а Воловеччина. на відміну від сусідньої Іршавщини, далека від суцільної газифікації. Один документ на тиждень – така продуктивність дозвільного адміністратора.
Для посадовців з області та вище оцінка діяльності районної адміністрації та районного адміністратора – це цифри статистики. Як бачимо, мало кого вони можуть задовольнити, а тим більше – порадувати. Прості люди цю діяльність оцінюють за рівнем свого життя. А воно таке: найвищий рівень безробіття і найнижчі заробітки. За таких людських статків ще й вищі за середньообласні ціни на хліб. макарони та рис – небагатий харчовий набір, доступний горянам.
Глави адміністрацій на місцях образно можна назвати государевим оком. Можна припустити, що під час призначення могла йти мова про десять кроків назустріч людям і про інші хороші й потрібні речі. не виключено, що були й запевнення не жаліти сил і знань для їхньої реалізації. Та президента, схоже, підвели. Око не бачить людських бід, сили і знання спрямовані не зовсім на те, що просив і вимагав президент. Регресивний розвиток району під керівництвом пана Ребляна набирає все більшого розмаху.
Біда для обласних верхів, справжня напасть для районних низів, так воно й буде, доки професійність людини визначатиме партійний квиток та заповзятість на виборах.
тільки цих ознак мало, коли несеш відповідальність за десятки тисяч людей, їхній добробут, спокій та щастя. Мабуть, пан Реблян когось влаштовує як керівник районного осередку НСНУ, мабуть, комусь він "любий друг". та вже й президент з любими друзями, здається, розпрощався.
Зараз голова адміністрації у творчій відпустці, займається виборами. Та керувати продовжує. Цими днями завітав до адмінбудинку і розігнав бюджетну комісію, заявивши. що вона нелегітимна. Яких слів навчився голова районного осередку НСНУ на партійній роботі.
М.Сливка, Воловецький район