ЧитаютКомментируютВся лента
Это читают
Это комментируют

Юрій Оробець: "Ми не втратили вітчизняну газотранспортну систему"

    27 ноября 2020 пятница

    Сьогодні в Ужгороді відбулася прес-конференція за участю кандидата технічних наук, члена фракції „Наша Україна”, голови підкомітету Комітету з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки Юрієм Оробцем. Гість пояснив причину „газової війни” між Україною та Росією, оскільки входить до слідчої комісії з перевірки фінансової діяльності „НАК Нафтогаз України” та забезпечення України газом. Коментує Юрій Оробець: „Є один принциповий момент. Україна ніколи не споживала 75 млрд. м3 газу. Ви ж знаєте, що встановлення лічильника скорочує суму оплати газу. Куди дівається газ, оплачений тими, хто не має лічильника? Величезні масиви газу насправді досі реекспортувалися за кордон і реалізовувалися за справжньою ринковою ціною. Це був бізнес двох країн, двох президентів. З приходом Ющенка бізнес „урвався”.

    Щодо компанії „Росукренерго”, то Ю. Оробець заявив, що це „бізнес президентів Росії і Туркменістану”, серед засновників та реальних власників фірми нема жодної української юридичної чи фізичної особи. „Ім’я Путіна наші політики бояться називати, — каже Юрій Оробець. — „Регіони” не викриють політичних партнерів, а лідерка БЮТ його також не назве, бо одразу розпочнеться новий етап кримінальних справ”. Юрій Оробець також вважає втручання Росії у газові справи України загрозою для вітчизняної економіки. Натомість січневу угоду називає рятівною для нашої держави, інакше „алчевськів” було б декілька сотень. „Україна опинилася сам на сам з Росією-монополістом, адже реального джерела туркменського газу ми не маємо”, — каже політик.

    Ю. Оробець також торкнувся питання „Ітери” — приватної компанії, яку, за його словами, Юлія Тимошенко, будучи прем’єром, лобіювала як транзитера туркменського газу через територію Узбекистану, Казахстану і Росії до України: „У разі успішного „проштовхування” такої ідеї, Україна не тільки опинялася залежною від приватної компанії, але взяла б на себе певну долю ризиків і гарантій за „Ітеру”.

    „95 доларів — це ціна, яку ми заплатили за те, аби не втратити вітчизняну газотранспортну систему, — вважає Ю. Оробець. — Молдова після газової атаки віддала 64 % власних газотранспортних мереж і сьогодні платить 130 доларів за 1 тис. м3 газу. Тому ми вийшли з війни не переможцями, але і не переможеними”.

    За словами Юрія Оробця, надалі енергоносії будуть лише дорожчати. Тому майбутнє — за енергозберігаючими технологіями. Так, у наступному бюджеті передбачено 0,5 млрд. грн. для розвитку енергозбереження. На цю галузь орієнтуватимуться і чимало суб’єктів малого та середнього бізнесу, — переконаний Ю. Оробець: „Ми важко переживало цю проблему, але ситуація піде на користь — виникне інвестиційний бум, промисловість піде вперед, бо дешевизна газу лише гальмувала розвиток технологій нового покоління”.

    Найпершим кроком до енергетичної незалежності Ю. Оробець вважає ощадливість: якісні віконні рами, регулятори а батареях, утеплення фасадів скоротять об’єми використання газу щонайменше на 10 %. Другий крок — забезпечення реального обліку. Сьогодні ж 30-40 % енергії просто викрадаються у той чи інший спосіб, особливо у комунальній сфері, — свідчить народний депутат. Третій крок — розробка власних родовищ газу, особливо глибоководного буріння, що є завданням вже нинішнього року. За інформацією політика, вкладений 1 млрд. доларів у розробку родовища окупиться через 3-4 роки.

    У Верховній Раді незабаром голосуватимуть за проект закону про енергозбереження, співавтором якого є Ю. Оробець. Проект уже отримав схвалення у комітеті паливно-енергетичного комплексу.

    Щодо минулорічної справи за фактом побиття депутата у Тячівському районі, наразі засуджено зовсім не головного винуватця, — переконаний депутат. Основні фігуранти виборчих погромів перебувають у Росії, однак політик впевнений, що справедливої кари їм уникнути.

    Нас уже 25000 в Facebook! Присоединяйтесь!
    Рейтинг: 
    Интернет-издание
    UA-Reporter.com
    Письмо редактору