Закарпатські та івано-франківські журналісти сплавлялися гірською Тисою
Гостями закарпатців стали двоє фотокореспондентів журналу "Карпати. Туризм. Відпочинок", що видається в Івано-Франківську, —Мирослав Кушніренко та Денис Трофімов. Втілювали задум більш ніж місячної давнини. Минулого тижня зробити це завадили дощі, а тепер погода сприяла.
Ще в п’ятницю три катамарани Закарпатської обласної еколого-натуралістичної станції учнівської молоді (директор Олександр Геревич) були доставлені до берега Тиси, що поблизу Хуста. Разом із директором сюди прибули заступник директора Василь Кузьма та його тезка Рассолов, біолог-орнітолог станції. Вже чотирнадцятий рік станція влаштовує сплави різної складності. За цей час подолали понад 2 тисячі водних кілометрів.
Тож у суботу дев’ятнадцятеро туристів-сплавників розпочали дводенну плавбу. Перед тим здійснили коротку поїздку до табору юннатів "Нарцис", який біля знаменитої Долини нарцисів щороку влаштовує Закарпатська обласна еколого-натуралістична станція. Серед буйноквіття трав у долонях гір відпочивають і навчаються охороняти природу півсотні школярів. За культмасовика — один із учасників фольклорного гурту "Селиська співанка", вчитель із 38-річним стажем Василь Вучкан. Журналісти насолодилися його майстерно виконаними закарпатськими піснями.
Повернувшись із долини річки Хустець до іншої — побіля Тиси, підготували та спустили на воду катамарани; розпочали тренувальні запливи. Освоївши техніку плавби, занурили весла, рушили течією вниз.
На ділянці від Хуста до Виноградова Тиса швидкоплинна, а ландшафти мальовничі. Особливо примітне місце — скелі Марії-Терезії. Якщо звірятися з суходолом, то вони розташовані навпроти села Рокосово. За свідченнями істориків, астрійська імператорка свого часу бувала тут, тож скелі названі на її честь. Петляючи поміж горами на хвилях річки, вслухаючись у розмаїтий хор птахів, співи яких долинали з-за густої стіни лісу та гаїв над Тисою, допливли до селища Королево. Тут річка виривається на широку заплаву і саме тут чекала перша зупинка. Попереду — екскурсія до руїн замку Ньолаб.
Для довідки: замок розташований у долині Тиси і вивищується над селищем. Будівлю споруджено на крутій 40-метровій скелі. Грамота 1242 року повідомляє, що це був королівський замок. Тут часто зупинялися правителі Угорщини, приїжджаючи на полювання. Замок контролював сплав солі, а також деревини, хутра та інших цінних товарів по ріці Тиса. Свого часу Ньолаб мав неабияке оборонне значення. Його побудували з каменю на двох терасах. Довжина верхньої частини замку дорівнювала 52 м, ширина – 47 м, товщина стін – понад два метри. Залишки замкових стін (непогано збереглися дві вежі) сьогодні нагадують про велич і красу цієї споруди.
Після замку шлях туристів-водників проляг до околиці Виноградова. Мас-медійників, які причалили до берега в урочищі Виннички близько 19 години, прийняв та розмістив на своїй базі співголова українсько-угорського клубу водного туризму Карло Сабов. Висушили весла і перенесли в садок катамарани, відтак взялися до приготування вечері. Споживали те, що Бог послав. А послав він угорську страву бограш, бутерброди, салати, сир моцарела, каву, чай і печиво. Представник однієї з ужгородських торгових фірм Марія Блонська, теж беручи участь у сплаві, ревно стежила за дотриманням класичної рецептури приготування бограша. Страва для гурманів виправдала сподівання.
Злива, грім і град, які пронеслися над Винничками вночі, не остудили журналістів. Відпочивши, зранку знову спустили катамарани на хвилі. Подолавши у неділою загалом 11 кілометрів, допливли до села Гетиня Виноградівського району. За першої-ліпшої нагоди занурювалися в прохолоду ріки, оскільки жара дошкуляла. До вечора вкрилися свіжогарячою засмагою.
На березі біля Гетині журналісти, їхні супутники і провідники зі станції Олександра Геревича знову пересіли на колеса. Спасибі спонсору — Закарпатському центру туризму, краєзнавства, екскурсій і спорту учнівської молоді (директор Володимир Чепа), який надав мікроавтобус. Від цього дня журналістський сплав по Тисі перестав бути мрією і, залишивши по собі приємні спомини, став частиною історії медіа-профспілки.
[b][i]Василь Чумаль.[/i][/b]