Закарпатський український драматичний гастролює у Львові

Своєрідно розпочався вчора черговий театральний сезон у львівському театрі імені Марії Заньковецької. Властиво, для самих “заньківчан” він у рідному місті ще не стартував – це станеться аж 1 жовтня з вистави “Оргія”. Бо так склалося, що цьогорічний вересень для театру – час гастролей Закарпаттям і до Житомира. Однак учора він таки відчинив свої двері для театроманів, на три дні – від 6 до
8 вересня, – віддавши свою сцену Закарпатському обласному музично-драматичному театру, який уже не вперше гостює у Львові.Теплі взаємини закарпатців із “заньківчанами”, як розповів “Газеті” заступник директора закарпатського театру Анатолій Кримусь, зав’язалися ще за радянських часів. Відтоді бодай раз у два-три роки театри бували один в одного із взаємними короткими гастролями. Попри те, що в нинішні часи іноді легше вмерти, ніж організувати театральні гастролі великих театрів, обидва колективи намагалися не втрачати напрацьованих контактів. До слова, вже найближчими вихідними в Ужгороді на сцені Закарпатського обласного музично-драматичного театру “заньківчани” зіграють свою нашумілу казку “Івасик-Телесик” і виставу “Неаполь – місто попелюшок”.

А закарпатці натомість у зазначені три дні покажуть у місті Лева три вистави – “Сімейний уїк-енд” Жана Пуаре, водевіль-мюзикл Квітки-Основ’яненка “Чого хоче жінка” та казку Шварца “Голий король”.

Уже вчора львівський глядач став свідком “Сімейного уїк-енду” Пуаре в постановці головного режисера театру Анатолія Філіппова та сценографічному оформленні лауреата премії імені братів Шерегіїв Емми Зайцевої. Як наголосив напередодні Анатолій Кримусь, цього разу Закарпатський обласний музично-драматичний театр підібрав для Львова такі вистави, щоб загострити увагу на певних проблемах сьогодення не через сум, а крізь призму сміху.



Ярина Коваль, "Львівська газета"