А арбитры по русинскому вопросу в Украине оказались учёными-профанами?
Заинтересовавшись заявлениями "арбитров-антирусинов", которые высказались негативно по русинскому вопросу, наши эксперты начали изучать "перлы українських вчених фахівців". Оказалось, что русинским вопросом они занимаются по заданию Киева, который сам проблему активно замалчивает. Этих "экспертов" нанял Киев на работу, как настоящих профанов-фантазёров, которые к старым фальсификациям и мифам о русинах прибавляют и свои мифы и несуразности.
Задав в http://www.google.com.ua/ поиск "[b]Сергійчук[/b] русины", третьим в списке результата поиска выдало следующую информацию, что начинает коробить даже железо.., а именно:выскочила первой информация, что "Рахівська райрада не визнає національності „русин” - Новини". ...
О том, что Раховский райсовет принимал решение под диктовку из Киева мы знали, а вот кто именно её силой навесил местным депутатм, не знали. Оказалось - п. [b]Сергийчук[/b].
Его маразм подан на сайте http://www.ukrnationalism.org.ua/news/?n=2734: Володимир Сергійчук, "Відновлення Української держави в 1941 році. ... Закарпатської обласної ради про визнання на території області національності „русин”. ...
Интересную информацию о Сегрийчуке выдал не русинский сайт "Фраза": Эти (С. Кульчицкий, Ю. Шаповал, В. Сергийчук) фальсификаторы пытаются дать возможность галицийским националистам любым способом протащить в Верховной Раде (ВР) проект Закона о реабилитации ОУН-УПА. К таким "историкам" относятся С. Кульчицкий, возглавляющий комиссию историков при Кабинете Министров Украины, Ю. Шаповал, В. Сергийчук и другие, которые ранее служили советской власти, а сейчас пошли в услужение наследникам ОУН-УПА".
Другие похожие результаты находим в его заказной тематике: Сергійчук В. Десять буремних літ. Західноукраїнські землі у 1944-1953 рр.
Сергийчук В. ОУН-УПА в роки війни. Нові документи і матеріали Сергійчук В. Етнічні межі і державний кордон України
Розвиток українського незалежницького руху в Західній Україні в 1939-1945 роках. Виникнення УПА
Аргументы проф. В. Сергійчука такие: "Карпатська Україна – це був той промінь сподівань українців, тих українців, які вірили у відродження Української держави. Особливо це було актуально після поразки визвольних змагань 1917–1921 років. І от проголошення Карпатської України як самостійної держави – це був якраз той промінь надії, який вселяв сподівання всьому українству, що українська держава відродиться". Здесь наукой и не пахнет, а фантазий много и поэтики.
Как оказалось, основные "научные интересы" Сергийчука связаны с созданием мифов украинским националистам, ничего не имеющие общего с наукой. Один бред сивой кобылы.
Ещё одному "учёному" Киев дал работу!.За активное антирусинство Миколе Мущинке присвоено звание украинского академика, которого в Словакии таковым не признают, ибо знают за что он "академик". Его политический бизнес перплетался с контрабандой икон. По сообщению сайта "Закарпатского калейдоскопа" [b]Микола Мущинка[/b] (Словакия) попался на Чопской таможне в контробанде икон. " На ua-reporter.com обозначено:"В Києві подружив з дисидентами, яким постачав літературу з-за кордону, а за кордон вивозив їхній "самвидав". В любом случае залет на таможне с контробандой имел для [b]Мушинки[/b] тяжелые последствия - долгое время пас коз, пока не подобрали его украинские националисты.
Этот контрабандист, словак, выступил экспертом по русинскому вопросу и в Словакии. Он по заказу Киева писал: "Несподіваний спалах етнонімічної ворожнечі вибухнув на Закарпатті і Пряшівщині (Словаччина) на початку 1991 року. Тут стали гостро протиставляти синонімічні за змістом етноніми русин-українець. Сутність проблеми вияснив відомий учений і громадський діяч Пряшівщини доктор Микола Мушинка: “Сучасний курс “деукраїнізації русинів”, послідовно насаджуваний товариством “Русинська оброда” і підтримуваний офіційною політикою словацького уряду і словацькими засобами масової інформації, вважаю кроком до їх повної словакізації. Цей курс побудовано на явн Мишанич