Красти в Ужгорода найстарішу аптеку Ужгорода Ратушнякові допомогав головний бютівець Закарпатської о

Ужгород був шокований тією "спритністю", з якою місто позбулося одного зі своїх візуальних символів – старої аптеки (перша згадка - у 1682 році), розташованої на розі вулиці Корзо і площі Театральної в самісінькому центрі древнього міста. Це не залишило байдужим нікого, інша річ, що більшість городян просто не здогадувалися про суть того, що відбулося, думаючи, що першу аптеку всього лиш тимчасово закрили на ремонт.

Насправді все значно гірше: ще одна неповторна частинка древнього міста лягла в широку приватну кишеню.

В чию?

Ужгород уже майже не задається цим питанням. Якщо тільки десь в центрі починається ремонт, вікна міняються на пластикові з вакуумними склопакетами, ужгородці вже знають: "То Рата… Це Ратушнячка викупила…"

Джерело раптово зрослої купівельної активності сімейства Ратушняків теж уже давно не є секретом: земля. За два останні роки в Ужгороді землі "продано" стільки, що усі попередні влади разом узяті можуть позаздрити. Інша річ, що міська скарбниця отримує з цього жалюгідні мідяки, тоді як мільйони (!) доларів осідають у кишені головного чиновника міста. Ланцюг корупції тягнеться і тягнеться: "дерибан" землі дає гроші, які "вкладаються" потім у "дерибан" міської нерухомості. Аптека №1 стала лише однією з багатьох його ланок. Втім, ланкою показовою, через яку можна збагнути усю злочинну сутність нинішньої ужгородської влади.

Загалом не піддається логіці, за якою такою нагальною необхідністю місто мало позбутися такого необхідного ужгородцям аптечного закладу, а заодно – і одного із найкращих комунальних приміщень.

Все починає бути зрозумілим, коли дізнаєшся, що принаймні два члена "народної" команди ужгородського мера Ратушняка – його перший заступник Володимир Бобков і очільник фракції "Народна" в облраді Михайло Сятиня – є підприємцями на "ниві" торгівлі ліками. Саме тому "прибрати" з ринку своїх основних конкурентів – комунальні аптеки, які завдяки ряду бюджетних пільг мали змогу продавати ліки за відносно невисокими цінами – для них "свята справа". Комунальне підприємство "Аптека", створене "народною" владою ( і очолене, до речі, людиною з тим же прізвищем Сятиня), часу не гаяло. І вже нині, після того, як не контрольований ніким і нічим "народний" апетит зріс до абсурдних меж, "прихватизаційні" горизонти замаячили і перед соціальною аптекою №130, яка постачала справді дешевими ліками соціально незахищені верстви населення Ужгорода. Не важко здогадатися, що в перспективі її просторе приміщення ляже в ту саму бездонну кишеню, а бізнес панів Бобкова й Сятині позбудеться одного із найдієвіших конкурентів.

Тобто, "народно"-командний інтерес тут взаємний: нищенням мережі комунальних аптек одні члени "народної" владної команди позбуваються конкуренції, тоді як вождь як трофей здобуває головне –

напівдармову нерухомість.

Напівдармову, це, загалом, м’яко сказано. Як повідомила на нещодавній прес-конференції Олена Литвин, завідувачка аптеки №1, це приміщення в центрі міста було оцінене всього в 69 тисяч гривень.

Не дивно, що на такий ласий і дешевий "шмат" комунального майна знайшлося чимало бажаючих. Але не для того все це затівалося, аби процес пройшов неконтрольовано, а чудове приміщення попало у "випадкові" руки.

Не важко здогадатися, що на "проголошений" владою аукціон потрапив лише один претендент, який згодом і став власником зазначеного приміщення – відоме в місті "горілчане" підприємство "Сільвер". Спитайте в Ужгороді будь-якого дітвака, і він скаже вам, що його власником є сам ужгородський мер.

Інших бажаючих до конкурсу просто не допустили. Не силою, звичайно. Їх просто позбавили можливості дізнатися про сам факт проведення аукціону: відповідне оголошення було надруковане в спецвипуску комунальної газети "Ужгород", з якого реально бсвіт побачило всього кілька потрібних для "звіту" газетних примірникі Галина Кертиця, Ужгород