Один тиждень "Кучерявого" Сергія Денисовича в архіпелазі ГУ Ужлагу

Один тиждень "Кучерявого" Сергія Денисовича в архіпелазі ГУ Ужлагу

Кучерявий - Лисий

Кум - оперативний співробітник МВС

Режимник - співробітник МВС

Барига - лагерний торгаш

Поганяло - прізвисько

Мужики - прості робітники

Суки - стукачі

Хозяин - начальник лагеря!

День перший...

Щойно почало світати. Наступало мряковите похмілля. Черговий офіцер гулко грюкнув у залізну рейку і поспіхом сховався від весняної ранкової прохолоди в будинку штабу на площі Поштовій.

Усе містечко було в очікуванні. Раптом ранкову тишу зруйнував несамовитий крик: "Я знов "хазяїн"!!!”..

Інтелігенція в бараках швиденько позачиняла кватирки, бариги почали спішно перераховувати свої товари та гроші, мужики, озираючись, збиратися на ранкову повірку. Блатні сердито перевернулися на інший бік. Усі були в чеканні нового, невідомого.

"Кучерявий" (таке поганяло мав новий-старий "хазяїн") на своєму новенькому німецькому броневику в’їхав на територію містечка і почав у супроводі шістьох радників - охоронців, спеціалістів з різних видів спорту, в тому числі й більярду, об’їжджати бараки. Нічого в цьому містечку не змінилось. Такі ж дерева в парку, таке ж повітря та пронизлива мряка.

Обмірковуючи майбутні дії, "Кучерявий" зібрав усіх штатних та позаштатних "темників" на території штабу і, вислухавши їх доповіді, облаяв неугодних. У містечку вже багато років "відпочивали" представники декількох крупних угруповань, які підтримувалися з материка, і в разі несприйняття "хазяїна" могли спровокувати бунт. Тому "Кучерявий" почав зустрічатись з майбутньою "елітою", обіцяючи кожному щось окремо - кому кімнату в гуртожитку, кому дострокове звільнення, кому позачергову відпустку з родичами, кому бандероль. Спочатку нічого не виходило, за винятком групи "земля і воля", з якою співпрацювали ще в попередні роки.

День починався напружено. Попередній "хазяїн", кажуть, з "колишніх", був дуже поміркований, давав мужикам заробити, інтелігенції навіть бібліотеки, басейни, фонтани будував. Блатні спокійно жили своїм життям.

"Так не буде! - По-вовчому звив “хазяїн”. - Усі мають платити... Усіх перевести на індивідуалку, кожному продати грілку або "Перемогу", гарячу воду заборонити - усі мають платити на інфраструктуру. Хто підприємець, робить заборонений ширвжиток - у карцер. Відкупна - 20% у фонд правопорядку. Закрити водопровід - біля кожної будівлі вирити колодязь. У містечку зробити інвентаризацію будівель! Хлібний ларьок ліквідувати. Подумаємо, що ще зробити. Фонтани, басейни закрити, митись тільки з відер у режимні дні. Усі лайновози вивести за межі містечка та підпорядкувати моєму охоронцю. Шкіл забагато - біля трьох закрити, дитячі садочки передати містечковим "баригам" - нехай платять. У всіх містечкових школах поміняти вікна на самопальні, наклеїти лейблу "мєйд ін Чина", ціну встановити від стелі - різницю нехай доплачують самі. Каналізацію не будувати. Закрити те, що побудував попередник. На території містечка небіжчиків не ховати. Кожен, хто кине папір у сміттєзбірник, має платити 1% прожиткового табірного мінімуму. На центральній алеї повирізати всі дерева, щоб бараки було видко."

Потягуючись від самозадоволення, закликав усіх челядників о 20 год. дотопити вже потоплений підводний човен у озері власного маєтку "555" поза зоною. Намагаючись сколотити колектив, запросив до святкування "кумів", "режимників" з сім’ями вільнонайманих та керманичем караульної роти. Одному з радників наказав роздерибанити на пошті передачки та бандеролі, віддавши в містечку групі "земля і воля". Житуха почалася!!!

О 8-ій вечора зібрались усі запрошені, навіть декілька таємних "прихильників-сук" чекали дозволу перед воротами. Гулко лаяв Бобик, не запускаючи в маєток "сук". Приїхавши напідпитку після зустрічі з державними високопосадовцями з Києва по лінії МВС та прокуратури, які “кришують” у містечку, з криком: "Перемога.... га-га-га 12