Перечинщина прагне змін
Можна по – різному оцінювати події в Перечині, свідками яких ми стали за останній місяць - півтора. Але визнати мусиме одно: акції протесту проти дій голови Перечинської РДА М.Данчі (при всій їхній спонтанності та браку досвіду) зробили дуже важливу річ – всім стало зрозуміло (навіть найпалкішим прихильникам перечинського намісника Президента), що в Перечині, а можливо не тільки в ньому, відносини влада – територіальна громада вийшли на якісно новий рівень. По-простому кажучи, люди розкусили механізм розкрадання Перечинської землі і не дадуть цього більше робити нікому. Навіть коли когось призначив Президент, а цей хтось обклався безграмотними довідками продажних чиновників від земельної служби чи адміністрації. В усіх в них рильце в пушку, бо мають на Перечинщині по кілька земельних ділянок, як не на своє ім’я, то на членів своєї сімї, родичів, близьких. І вже тому не можуть або не хочуть бути об’єктивними. Перечинський намісник Президента попав у становище дрібного злодюжки, якого впіймали за руку на гарячому і виставили на посміховище та суд всього чесного люду. А він нахабно зубоскалить роблячи вигляд, що нічого не сталося і не станеться. На всі звинувачення у нього одна відповідь: "бо мене призначив Президент". Президент вас призначив. Ми це пам’ятаємо. Але і він, смертний і грішний може робити помилки. Ми вже не раз були їх свідками. А знаючи вашу мукачівську "кришу", розуміємо як ви до нас попали. Посаду ви в нього виклянчили і уповаючи на його покровительство, безсовісно і цинічно попираєте права жителів району, думаючи, що терпець їх не має краю. Як показав розвиток подій, навіть таких терплячих і толерантних людей як жителі нашого району можна довести до кипіння. Бо принесіть ще хоч десять довідок, а ніхто не повірить, що для блага нашого району ви подарували в урочищі "Воєводино" 16 гектарів землі двом ужгородським сім’ям , що є пуцерами високопоставленого пана з облдержадміністрації. Або 7 га земельки в "Шипоті" - для сім’ї сільського голови в Т.Поляні, Плакош Ольги. Ну не віриться нам, що зацвітуть в Дубриничах сади, посаджені руками ваших цімборів з Мукачева, Берегова, Іршави, яким під садівництво виділено кілька гектарів землі на берегах річки Люта. До речі ці земельні ділянки десятилітями жителі Дубринич використовують як присадибні. Але ви запланували тут "липову" квітучу долину, не позвідавши дубриничан чи воно їм треба. Але ми забули, що вас призначив Президент, а відтак вам все дозволено!
Якщо взяти до уваги такі широкі жести новоспеченого перечинського латифундиста та помножити на самовпевненість, пихатість, безмірне самовосхваляння та гіпертрофоване самолюбство, то стане зрозумілим, чому вийшли на перечинський Майдан люди, чому вони прийняли рішення про голодування, чому число голодуючих зростало з кожним днем і чому ситуація могла вийти із під контролю.
А ви шановний пане наміснику, так і не зрозуміли (або "закосили під дурачка"), що не голова ради П.Грицик чи екс-мер Перечина І. Погоріляк стали причиною подій, про які бесідуємо. Це була природна реакція громади на зловживання державного чиновника, що втратив відчуття реальності і попирає права людей з метою особистої наживи.
А той словесний понос, що з вашої інціативи публікується в "Правозахисті" у Перечинців викликає лише сумну посмішку та розчарування. Бо вас призначив Президент. Очевидним стає жалюгідний інтелектуальний рівень управлінців котрих, призвала під свої знамена президентська рать на Закарпатті. Сумно і ганьба.
В черговий раз переконуємось в правильності рішення губернатора О.Гаваші, який вигнав одного афериста з облдержадміністрації весною 2006 року. Та в Києві вирішили по іншому. А тому як сказав один відомий діяч: "маємо те що маємо".
Такі публікування своєї точки зору у "Правозахисті", бульварній по своїй суті та скандально відомій газеті, не додає авторитету ні авторам, ні ініціаторам. Воно і зрозуміло, бо жоден з поважаючих себе ЗМІ, не дозволив би собі просто так, не утруднюючи себе аргументами чи доказовою базою, поливати людей брудом. Але в "Правозахисті" інші критерії, а розум туманить при виді американськи М.Лісовий