Експорт для своїх

У черговому пакеті поправок до Податкового кодексу, які розробив український уряд (а саме - Мінсоцполітики), запропоновано відстежувати ціну експортних контрактів з поставки товарів та послуг на суми більші ніж 100 млн грн. Тим самим чиновники намагаються перешкодити виводу капіталів з України, або принаймні примусити платити податки у повному об’ємі тих, хто використовує офшорні схеми. Вони всім добре відомі. Наприклад, українська компанія продає свій товар посереднику, зареєстрованому у «податковій гавані», по заниженій ціні, а той вже перепродає його кінцевому споживачу по реальній ціні. Різниця від такої оборудки осідає в офшорі, а бюджет України недораховується податкових надходжень. Вочевидь, боротися із заниженням ціни можна шляхом порівняння її із сумами аналогічних контрактів, укладених з компаніями зі звичайних, не офшорних юрисдикцій. За кордоном так і діють: у разі заниження ціни поставки, продавцеві нараховуються податкові зобов’язання, розраховані із розміру недоотриманого прибутку. Як вже підрахували, знищення економічного сенсу використання офшорних компаній, дозволить додатково залучити до бюджету близько 3 млрд грн. Втілити в життя норми, що дозволять податківцям контролювати трансфертне ціноутворення між пов’язаними юридичними особами на суми від 100 млн грн, планується з 1 січня 2013 року. В якості жесту доброї волі компаніям буде дозволено ще до початку перевірки самостійно скоригувати свої податкові зобов’язання, якими зацікавилися податкові органи. У цьому сенсі виникає два питання: які компанії будуть вважатися зв’язаними особами і яку ціну податківці будуть рахувати як середню по ринку. Щодо першого питання, то знавці юриспруденції добре знають, як сховати реального власника компаній, які на перший погляд не мають нічого спільного між собою. Тому виписувати тут якісь критерії – марна справа. До речі, не випадково під контроль податківців пропонується також передати компанії, що мають пільги по сплаті податку на прибуток (0%) і багато інших. Весь досвід суб’єктів ЗЕД свідчить: держава завжди орієнтується на найвищу ціну контракту (щоб отримати більше податків, або змусити компанію платити більший хабар). Особливо легко це буде зробити на початку формування відповідної бази (достатньо комусь укласти угоду по вищій ціні і всі інші вже будуть рахуватися як «схеми мінімізації»). У такій ситуації виграють найбільші компанії, які згідно із проектом закону матимуть змогу завчасно погоджувати свої ціни з податківцями на строк до трьох років. А всім іншим доведеться проводити операції по вищим цінам аби уникнути додаткового контролю. Є і простіший спосіб регулювання цін експортних контрактів – вчасно та в повному обсязі повертати ПДВ експортерам і тоді сенсу знижати ціни не буде.