Епічний пінгвін

— Що це за різкі звуки? — запитав Граціан. — Це бойова пісня, складена проти дельфінів, — відповів селянин. — У нас її співають усі. Навіть немовлята знають її перш, ніж навчаться говорити. Адже усі ми — істинні пінгвіни. — То ви не любите дельфінів? — Ми їх ненавидимо! — І за що ви їх ненавидите? — Ще й питаєте! Хіба дельфіни — не сусіди пінгвінам? — Сусіди. — Ну, ось тому пінгвіни і ненавидять дельфінів. — Хіба ж це причина для ненависті? — Аякже! Сусід — значить, ворог. Бачите онде лан, суміжний із моїм? Господаря його я ненавиджу лютіш за всіх на світі. А після нього найлютіші мої вороги — жителі з отого он села, що ліпиться на узгір’ї по той бік долини, нижче березового гаю. В цій ущелині, стиснутій горами, лише і є що ці два села — наше та їхнє, — і ми ворогуємо. Варто нашим парубкам зустрітися з їх парубками, як зараз же починається суперечка, а там і колотнеча. І ви хочете, щоб пінгвіни не мали дельфінів за ворогів! Ви, певне, не знаєте, що таке патріотизм! Ні, з моїх грудей рвуться лишень крики: «Хай живуть пінгвіни! Смерть дельфінам!» Анатоль Франс, «Острів пінгвінів»Foto: dirty.ru