ЧитаютКомментируютВся лента
Это читают
Это комментируют

Новости и события в Закарпатье ! Ужгород окно в Европу !

Фінансовий ефект податкового кодексу.

    28 марта 2024 четверг
    Аватар пользователя Мурник
    За прийняття кодексу відповідатиме особисто голова Партії регіонів Олександр Єфремов. Хомутинніку відведена роль оформлювача вказівок ключових співавторів документа - віце-прем'єрів Андрія Клюєва і Бориса Колесникова. Прогнозована відставка голови парламентського комітету з податків і митної політики народного депутата від БЮТ Сергія Терьохіна стала своєрідним сигналом до дії для парламентської коаліції і відкрила новий розділ податкової реформи президента Віктора Януковича. Новим головою комітету призначено депутата від Партії регіонів, колишнього заступника Сергія Терьохіна у комітеті Віталія Хомутинніка. Це крісло - пік депутатської кар'єри "регіонала". За інформацією "ЕП", Хомутинніку пощастило, оскільки спочатку коаліція мала намір взагалі ліквідувати податковий комітет, розчинивши його функції у фінансовому комітеті. Не секрет, що у парламентському кадровому резерві Партії регіонів - не густо, кваліфіковані економісти та юристи у дефіциті. Після того, як податковий комітет залишив "регіонал" Микола Круглов - він став головою Миколаївської облдержадміністрації, противаги Терьохіну не залишилося. Хомутинніку як молодому і недосвідченому депутату прем'єр Микола Азаров довіряє, м'яко кажучи, слабо. Однак в останній момент його таки призначили на посаду через острах організаційних негараздів. Ліквідація комітету могла затягнутися на кілька тижнів, що відстрочило б прийняття Податкового кодексу. Разом з тим, коаліція урізала повноваження нового голови. За прийняття кодексу відповідатиме особисто голова Партії регіонів Олександр Єфремов. Хомутинніку відведена роль оформлювача вказівок ключових співавторів документа - віце-прем'єрів Андрія Клюєва і Бориса Колесникова. Свого часу аналогічну "супровідну" функцію виконував екс-голова бюджетного комітету депутат від Партії регіонів Володимир Макеєнко. У планах коаліції - вже наступного тижня прийняти кодекс у комітеті і винести на розгляд парламенту для ухвалення у першому читанні. До цього лобісти ще можуть внести у проект правки, адже текст документа не бездоганний. Цей визнає і прем'єр, підкреслюючи, що уряду знадобляться додаткові ресурси для компенсації втрат держбюджету після того, як документ набере чинності. За розрахунками Мінфіну, це коштуватиме державі 7-9 мільярдів гривень. Втратять передусім місцеві бюджети - за рахунок скасування єдиного податку, ринкового збору та зміни транспортного податку. Ці ресурси місцеві бюджети зараз направляють на виконання власних повноважень, у тому числі - на реформу ЖКГ і створення місцевої інфраструктури. Іншої половини позбудеться держбюджет, який зараз наповнюється за рахунок різних джерел на кшталт прибутку Нацбанку, невідшкодованого ПДВ, економії на фінансуванні низки функцій. Таким чином, виконати побажання МВФ і скоротити у 2011 році бюджетний дефіцит до 3,5% ВВП буде нереально. Кодекс має ліквідувати податкові прогалини у законодавстві на зразок мінімізації спрощеної системи оподаткування і ліквідувати схеми зловживань платниками єдиного податку. Однак проект відкриває можливості для нових маніпуляцій. Так, уряд звільняє від оподаткування ПДВ операції з експорту металобрухту, деревини і зерна. Це логічно, бо контрагенти експортерів - селяни, заготівельники брухту і лісу - ПДВ до бюджету не сплачують. Однак при цьому уряд випустив аналогічні суміжні галузі - заготівельників макулатури і збирачів ягід. Зараз ці галузі не мають експортної спрямованості і вводити обмеження начебто не треба. При цьому слід розуміти, що як тільки будуть закриті схеми для маніпуляції ПДВ за допомогою зерна і лісу, Україна вже через три роки стане найбільшим "експортером" макулатури і картоплі. Перші "дзвінки" вже є: проводиться розслідування щодо "липового" експорту ягід і лікарських трав з Волині. Насправді уряд повинен не обкладати ПДВ всі експортні операції з вторинною сировиною, рибальством, рослинництвом та продуктами лісової галузі, а не тільки з зерном, металобрухтом та деревиною. Загалом історія української податкової реформи починається у кінці 1990-х років. Проект Податкового кодексу представники влади почали готувати ще у 2000 році під час прем'єрства Віктора Ющенка. У 2001-2002 роках з'явився перший проект. Рада затвердила його у двох читаннях, але не в остаточній редакції. Початок акції "Україна без Кучми" зняв це питання. У 2005-2006 роках нерішучі спроби розробити нову версію документа були в урядах Юлії Тимошенко і Юрія Єханурова, однак комплексна редакція тексту з'явилася тільки у 2007 році, коли Кабмін очолював Віктор Янукович. Тоді уряд встиг передати документ до парламенту, звідки текст згодом був відізваний через парламентську кризу і перевибори. Повторно Янукович видав доручення про підготовку проекту кодексу вже на посаді президента. Правляча коаліція планує завершити розгляд нового тексту вже до кінця листопада - до початку першого аудиту МВФ щодо виконання меморандуму співпраці. Відразу після ухвалення кодексу уряд планує підготувати і представити на розгляд фонду проект держбюджету-2011, розроблений на його базі. Шляху назад нема, що, на жаль, не до кінця усвідомлюють представники бізнесу, а відтак їхні спроби знайти комунікацію з владою і вплинути на внесення потрібних поправок у текст досить нерішучі. За спостереженнями "ЕП", в ході розробки проекту навколо процесу його підготовки склалося як мінімум три міфи. Міф перший: Мінфін всіляко приховує проект. Лобісти і бізнес засмучується: документ пишуть у напівпідвальних приміщеннях, актуальний текст кодексу недоступний, а правки у нього таємно вносять втомлені від багатомісячного недосипання співробітники Мінфіну під страхом відставки. Це неправда. Електронна версія документа на різних стадіях підготовки "бродила" по інтернету протягом усього процесу розробки кодексу. Хто хотів, міг її отримати. Відповідальні за доопрацювання проекту політики - Колесников, Клюєв та Тігіпко - провели десятки зустрічей з різними секторами бізнесу, і всі зацікавлені могли внести і обґрунтувати свої зауваження. Незбалансованість кодексу викликана, передусім, різним рівнем впливу та професійності різних бізнес-асоціацій. Згуртовані та емоційні виробники одягу змогли пролобіювати не тільки пільги, але й заборону на ввезення секонд-хенду, а от виробники меблів залишилися ні з чим. Власники готелів і ресторанів платитимуть менше податків, ніж інші види бізнесу, а засновники приватних шкіл чи лікарень - стільки, як металурги і хіміки. Міф другий: над кодексом працює таємна команда спеціалістів, яка не допускає до розробки "чужих" людей, а тим більше опозицію. Це теж не так. У тих, хто знайшов спосіб комунікації з владою, не чекав на гонорар і був готовий ділитися ідеями, завжди була можливість долучитися до процесу. На різних етапах підготовки кодексу у співробітників Мінфіну виникав дефіцит кваліфікованих економістів і юристів. Уряд був готовий працювати з незалежними консультантами, і багато аудиторських і консалтингових фірм цим скористалися. Проектувати Податковий кодекс може далеко не кожен. Для цього недостатньо мати юридичну освіту, необхідно володіти навичками економічного мислення, кажуть розробники документа. Таких фахівців у країні одиниці, і всі вони задіяні на ключових посадах у лідируючих юридичних та консалтингових фірмах. Ці люди звикли працювати за гонорари, часто з погодинною оплатою, а тому проігнорували запрошення Мінфіну долучитися до роботи. Хоча деякі консультанти працювали не тільки за ідею, але й за гонорари: офіційні - з бюджету Мінфіну, і неофіційні - з кишені віце-прем'єрів. Міф третій: у встановлені владою стислі терміни неможливо підготувати грамотний документ. Так, але в українських умовах по-іншому не вийде. У такому ж темпі екс-прем'єр-міністр Юлія Тимошенко у 2005-2006 роках провела нехай безладну, але регуляторну реформу. Сьогодні цей успіх - інвентаризація та технічна ліквідація "старовинних" дозвільних актів - в активі її минулих досягнень. Спокійний режим підготовки проектів реформ - велика розкіш для України. На практиці це призводить до зриву строків реформи і навіть до її згортання. Стислі терміни поряд з багатьма технічними недоліками - велика перевага, бо у зацікавлених осіб нема часу на торги з владою і маніпулювання нормами проекту. В той же час, той, хто подолав лінь і погодився працювати понаднормово, здобув прекрасну можливість безперешкодно вносити свої пропозиції у документ і налагодити взаємини з владою хоча б на рівні чиновників середньої ланки. На жаль, в Україні досі слабо розвинена система підприємницьких лобістських організацій. Професіоналізм діючих асоціацій, сила їх впливу і кваліфікації вкрай низька, що яскраво продемонстрував процес підготовки кодексу.