ЧитаютКомментируютВся лента
Это читают
Это комментируют

Г А Л И Ц Ь К Ы Й Б Е З П Р Е Д Є Л

    19 сентября 2020 суббота
    Аватар пользователя понашому ненашим

    Везучи ся у варыськuв маршрутцї, ни раз исьте позирали як на штациї заходить у чїношному анцугови, дівотных топанках,

    из майшликом на шийи щи моложавого виду чилядник, утягать из жеба якусь цидолу, тыче ї в очи шовферови, и …”нїжнов, соловїнов” галицьков бисїдов провозглашає: “Посвідчення !!!”,

    а йсе значить, ош овuн ни дасть шовферови тоты нищасні два гривакы, ай ся повезе задарь, бо йому так мусай, бо овuн – галичанин !

    За ним зайде наша старинька бабка, явна пінзіяшка, утягне

    з уфрацканого будїлароша ци ни послїднї два гривакы, и пОдасть шовферови ! Чому!? Бо она – русинка !

    Можу вам, дорогі читалникы, споминати й споминати сякі приміры из нашого каждоденного житя изрями.

    Догадаву щи єден – конкретный !

    Я продаву книгы у бовтї. Чилядь до ня заходить шилияка.

    З помеже вшыткых я чуву галичанина, гикой кажуть, на запах: перемече, перепытать ушытко, и за дисять копійок ся буде цїлу годину ссважати.

    До приміру є такый универзитетськый “ученый прохвесор”, прийшляк Віктор Мотрук, што має на улици Собранецькuв суперпанськый особняк… (Ни забывайме за сохтовані

    в универзититї пудплачованя-взяткы …).Но та сись чилядник дись годину перебирав та перебирав французьку литературу, найшов брошурку за пять гривакuв, та каже ми: ”Менї звідси потрібно тільки шість сторінок… Можна я піду й ксероксну собі…”

    Што му знаву казати, кить овuн - галичанин: обы ся каммай менше утрачати, буде мати за три гривакы шість укремішных листкuв, а не цілу брошуру за пять ! Два гривакы ушпуровав.

    Мы – истинні русины ! – галичанина чуєме за кіломийтер:

    на запах, на звук, на цвіт, на голос !... А каммай – на наглuсть !

    Знаєме, ош наглости бывавуть трьох фели: просто наглuсть, велика наглuсть и –наглuсть галицька !

    Ни знаву, ци вни й там у себе дома, за Карпатами, на Галичинї аттакі гuножадні, а вто, ош прийшлі сюды до нас галичане патологічно нинавидять нас, місных – русинuв, видиме усяды и каждиньку минуту.

    Туйкы ся домак справджувуть слова Альбера Камю,

    ош бuлшuсть прийшлякuв чуствувуть ся дуже файно на чужинї,

    кой годны указати вшытко своє презрениє до корінных житильuв.

    Шуга-нигда ни забуду єдну телепередачу обласного телевказовача по програмі “Тиса-1”. За “круглым, дискусійным”

    столом сидїло четверо галичан: ведуча Тетяна Вашаргелї (печена галичанка, удалася туй за мадяра), Ігор Гаврилів (шаленый галичанин, быв товды редактором чорносотенної новинкы “Трибуна)”, Осип Лобода (ковнутый галичанин, кореспондент обласної радії) и щи четвертый “дискусант”, тоже якыйись галицькый нидоросток. Темов “дискусії” сиї “поважної” галицької банды было: “Подальші шляхи економічного та політичного розвитку Закарпаття”.

    Треба было чути тоту нипереказововану галицьку блювоту,

    яку тота “поважна” галицька банда изрыгала на наш русинськый народ !.. И тото цілі сорок минут !..

    Были потому щи телепередачі, в котрых сисї галицькі фалешні типы, нисусвітні брехуны начерчовали нам, русинам, “шляхи подальшого поступу”… Куды тот “поступ” !? А лем у лоно “матері великої Галичины”!

    Бо, видите, они без нас – без русинuв ! – уздыхавуть… Хоть я собі гадаву, ош они иппен туйкы и уздыхавуть. Мусять !

    А типирькы, дорога русинська чиляде, звідаву вас: “Ци хоть раз за сисі страшні часы галицького нашествія на Пuдкарпатську Русь

    вы чули по закарпатському телевказовачови обы дває-триє русинськых патріотuв порозсуждали з телевізора за проблемы нашого русинського народа, атак смертелно притїсньованого Кыйовом, а каммай Галичинов !??..”.

    Шуга-нигда !

    А щи вы ся попризирайте до нисусвітно фалешных пыскuв галицькых ведучых закарпатського телевказовача Тетяны Вашаргелї и Ирины Гармасій - фалш, бріхня так и брызкоче з йих гамішных жвалникuв !

    Без бріхні, без обмана галичане в нас жити ни годны !

    А кить говориме за програмы закарпатського телевказовача,

    та ся попризирайме, ош які они далекі уд нашого житя, уд нашых проблем.

    Галицькі “запевалы” закарпатського телевказовача годувуть сигіняшного русинського телепозирача шилиякым тематичным сконд-хендом, лем ни тым, чого русинська душа жадає.

    Аддека м уписав лем пару програм, што йих галицькі ведучі

    закарпатського телевказовача оянлувуть нам – русинам: “Невигадані історії: Н. Махно”(Чернівці), “Побрехеньки”(Львів), “Поділля. Микулинці”(Тернопіль), “Україна – морська держава” (Миколаїв), “Звитяга”(Львів),…и вже домак насточортїлый русинам “Західний (галицький) експрес”…

    А де суть телепередачі за нашу историю, за нашу сяту русинську бисїду, за нашу народну магію – народні вірованя, за нашу казку и спuванку - за наш ниповторимый русинськый фолклор, за нашу класичну русинську литературу, што є у много раз богатшов уд украйинської, за нашых народных майстрuв, за нашых народных геройuв Шугая, Липия, Кливця, Марюка.., за вто вшытко, што создає духовну ауру русинського народа, без чого народ ни годен быти народом.

    Знавуть паскуды куды бити – майперво убивавуть народну памнять !

    Берім лем аттакый примір. Дуже довго у нас на Пuдкарпатськuв Руси жив галичанин Йосип Баглай, ясно, ош ни робив пуцером у бударї – преподавав у универзититї, и за вшытко своє многорuчноє перебываня в чужому дїла нього краю, овuн увідїв май велику персону первої половины двадцятого віка на Пuдкарпатю (гадаєте ош Євменія Сабова, авать Федора Потuшняка, ци Стефана

    Бендаса !?.. – шуга-нигда!) – галичанина Ивана Трухлого ! Цілу книжку за нього написав, за якогось галицького трухляка, ци трымпака, што про нього ани пес русинськый ни чув.

    Понабивані у наш телевказовач галичане принижувуть, притоптувуть місных, нас – русинuв, и превозносять “велику значимuсть” у нашому крайи иппен прийшлякuв.

    Та й из типирuшных молодых писатильuв, малярьuв, компоновачuв музыкы, спuвакuв, удачных бізнесменuв, ученых… галицькі “запевалы” закарпатського телевказовача майперво пропагувуть свойых – галичан, прийшлякuв, напоминавучи русинам велику“місіонерську”,”просвітитилську” роль йих, прийшлякuв, у нашому сигіняшному житю.

    Хоть мушу вам уповісти, ош задарь уступити по нашому закарпатському телевказовачу они ни допустять и свого, иппен розцінкы пудплачованя (взяткы, хабаря) разні дїла прийшляка и дїла місного. Туйкы є явна дискриминация: кить молодый творчый чилядник – писатиль, малярь, компоновач музыкы, спuвак, бізнесмен… є прийшляком, а каммай галичанином, та уд нього за тридцять минут телепередачї попросять пятдисят доларuв пудплачованя, а вже уд русина – сто !

    Така дискриминация, дякувучи безгатарнuв жадности прийшлых сюды галичан, є у вшыткых сферах людського житя на днишньuв Пuдкарпатськuв Руси.

    Каждый знає, ош без пудплачованя у нашых универзитетах нитко диплом ни дuстане. Айбо кить уд прийшляка професор требує

    в зачотку сорок доларuв пудплачованя, та вд русина дуфлом бuлше – вuсьuмдисят.

    Но, та й дале: кить свіжо дипломованый молодый чоловік, юрішта по образованю, хоче ся устройити помочником суді,

    та уд прийшляка просять пять изрьuв доларuв пудплаты,

    а уд русина онь – сто изрьuв доларuв пудплаты !

    Сяка дискриминация прийшляками місных щи и властями ся тайно пуддержує.

    Аддека вам ищи єден из изрьuв и изрьuв йому подобных случай.

    Была колись у нашому крайи новинка ”Новини Закарпаття”, айбо удколи ї став “редаговати” прийшляк Ящищак, міснuв чиляди – русинам ! – тамкы читати нїшто: прийшляк Ящищак патологічно нинавидить ушытко місноє, а каммай - русинськоє (удколи овuн “редагує” йсю новинку, слово РУСИН у ньuв

    ся ни хоснує нияк, а вже кить ся мусить хосновати, та лем

    у глумливому значіню,!).

    За годы свого “редагованя” прийшляк Ящищак довuх ”Новины Закарпатя” до уровня общеукрайинської безпросвітної сїрятины – новинка стала домак нечитабелнов.

    Сам прийшляк Ящищак писати нормально – читабелно, интересантно – ниваловшен, и тому ся яв пущати на плагіат.

    Домак нидавно украв артикул-статю талентної новинарькы Тетяны Грицищук, и у “редагованuв” ним новінцї напечатав ї гикой свою.

    Свuй прийляцькый фасон держить нагло - и дале набивать редакційный штат новинкы прийшляцькыма бездарями: намісто нидавно вмерлого замісника редактора “Новин Закарпатя”, талентного новинаря, русина Ивана Чоповдї, узяв собі замісником иппен такого, гикой овuн сам, бездаря, щи й ни новинаря

    по образованию – историка Полїху, котрый має головноє

    дїла прийшляка Ящищака “достойинство” – Полїха є прийшляком.

    Видиме, ош тупый прийшляк Ящищак нич ни вкрав уд иппеп такого, гикой овuн сам, тупого прийшляка Полїхы, бо што и нашто красти тупому уд тупого !?.. Убыкрав розумну Тетяну Грицищук !

    Туйкы выходить такоє: кить прийшляк Ящищак обыкрав талентну новинарьку, йсе само собов значить, ош прийшляк Ящищак – злодій, айбо выплыває из сього щи й тото, ош сам овuн рахує Тетяну Грицищук высшым уд себе фахманом, и, само собов, высшым уд прийшляка Полїхы, но та чому товды ни взяв заступником редактора “Новин Закарпатя” истинного фахмана у новинарстві Тетяну Грицищук, ай узяв историка, бездарного у новинарстві Полїху !?.. Отвіт лежить наповирьхы: талентна Тетяна Грицищук – місна, русинка, а бездарный Полїха – прийшляк.

    И аттака прийшляцька “полїтика” у нашому крайи ся веде прийшляками на вшыткых уровнях: русинами Пuдкарпатської Руси у наш час мусять (а ци й поправдї мусять !?) правити галичане, прийшлякы, котры практично доводять, ош русинuв у русинському крайи … ниє !

    А зідїотизовані “корманьоші” русинuв и дале стоять на колїнах сперед зрусифікованым Кыєвом и, мерзко сперед ними колїнкувучи, благавуть тых нилюдuв: “Признайте русинuв !..”. Сисе товды кой гамішні прийшлякы, каммай галичане: Тетяна Вашаргелї, Осип Лобода, Ящищак, Полїха, Гармасій… - йим же нїсть числа ! – твердо ведуть свою окупантську полїтику серед русинuв Пuдкарпатської Руси, гикой Міклухо-Маклай серед папуасuв…

    И нитко з русинuв йим нич ни вповість, бо галичане з украйинцями в нас – оккупанты, а русины – поневолены ними…

    Завто раз ткось мусме терпіти !..

    Ушыткы догде лабы розумієме, ош Совіцькый Союз быв истиннов державов, айбо изза свої нисправедливої политикы здох.

    Украйина нигда ни была, тай инниська ни є державов, айбо на окупованых нив зимлях веде воистинно антилюдську политику, иппен тому она дуже недовговічна – розпаде ся и пропаде, гикой сuль у окропі. Мусить ся згирити !

    Аттому й чуєме голосы доведенных до крайности галицькым

    безпредєдом русинuв, ош як лем ся тото стане ( а оно ся мусить стати !), товды – без суда и слєдствія аццих ушыткых безпреддєльщикuв !..

    Хоть… - русины, на вдміну уд украйинцьuв, а каммай

    уд галичан, мавуть у грудьох – серце, а в характерї – толерантнuсть, людянuсть, чисту людську поряднuсть.

    Айбо майже ош иппен сисе нам и заважать быти слободныма !..

    Лем попри вшытко віруйме: быти русинам слободныма !

    Дасть Господь Бог – быти !

    Иван Петровцій,

    русинськый писатиль

    Рейтинг: