“Європеєць” в українському парламенті?

На днях отримала листа від своєї давньої подружки з Чернігова. Доля багато років тому розвела нас: я живу в Берні, а вона в Україні. Її родичка, Маричка Сапон, намагаєтсья спробувати себе в так званій "громадянській журналістиці", проте, дуже соромиться критики і не дуже-то й добре поки розібралася в різномаїтті Інтернет-сервісів. Звернулися до мене за порадою. Я, майже не вагаючись, запропонувала опублікувати цей невеликий твір, аби громадськість сама підказала автору, де він схибив. Від себе маю відзначити, що у спілкуванні з подругою вже багато разів чула факти, викладені Маричкою. Це не може не бентежити нас, як громадськість, а тим більше як журналістів. Втрапив мені до рук примірник “Депутатського вісника народного депутата України Валерія Дубіля” і приємно вразив мене написаним на кожній його сторінці великими літерами лозунгом “Працюю на благо чернігівців!”. Піддавшись ефекту такого рекламного ходу, почала читати далі намагаючись дістатися суті написаного нижче… І одразу з рядків повіяло теплом від депутатського піклування про нас, простих виборців. Виявляється, нардеп є палким поборником інтересів “чорнобильців, афганців, ветеранів Великої Вітчизняної війни, ветеранів праці, представників правоохоронних органів, чорнобильців (спеціально написав удруге, як в оригіналі – Авт.), інтелігенції та усіх тих категорій громадян, яких держава колись попросила ризикнути своїм здоров’ям та життям”. Дубіль, виявляється, “усіляко підтримує незахищені верстви населення”, які протестують проти прийняття законопроекту №9127. Його громадська приймальня в Чернігові “плідно співпрацює” з жителями обласного центру, допомагає їм готувати судові позови, надає юридичні консультації. Тут-же містяться роздуми нардепа щодо перспективи введення біометричних паспортів, у яких він також виступає за перекладання платіжного тягаря за заміну документів з громадян на державу. А я, виявляється, нетяма, бо взагалі чую про цього депутата вперше… Однак така увага до простих людей кого хочеш розчулить! Я – не виняток. От і вирішила поцікавитись, а хто ж такий Валерій Дубіль, чи, бува, не земляк він нам, чернігівцям, і як він працює у Верховній Раді? Ось результати моєї цікавості.Сподівання щодо земляка не справдилися: народився Валерій Олександрович аж у Червонограді Львівської області. Щоправда, його батько – виходець з Прилуччини, куди сім’я згодом і переїхала. Навчався Валерій у звичайній прилуцькій середній школі, а потім закінчив місцеве медичне училище, деякий час працював у Прилуках фельдшером… Але найцікавіше почалося в його біографії всередині 90-х. Саме тоді на Прилуччині виникло угруповання, члени якого назвали себе “європейцями”. Група наводила справжнісінький жах на жителів Прилук своїми “розбірками” з конкурентами, що часто завершувались криваво. Очолював її… хто б ви думали?.. Наш сором’язливий фельдшер! Спочатку група займалася заготівлею та реалізацією брухту чорних і кольорових металів, що в ті роки було модним прикриттям для іншого, часом відверто злочинного бізнесу. В подальшому діяльність “європейців” вийшла за межі Прилуцького району та розповсюдилась на територію Чернігівської, Київської, Полтавської, Черкаської, Хмельницької, Вінницької, Чернівецької, Миколаївської, Дніпропетровської та Сумської областей. Розвиваючи свій бізнес, “європейці” поширили вплив на сферу торгівлі паливно-мастильними матеріалами, продуктами харчування, будівництва, поліграфії, виробництва продукції тваринництва, роздрібної торгівлі. Заробивши чималий капітал, балансуючи на межі закону і беззаконня, Дубіль почав замислюватися, як зберегти й примножити його, а також убезпечити себе від можливих “наїздів” з боку правоохоронців за минулі грішки. Ось тоді він вперше задумався над тим, як би стати “слугою народу”, щоб бути “володарем життя”. На виборах до Верховної Ради 2006 року Дубілю не поталанило: він тоді пробував щастя як мажоритарник по ТВО №210 (м.Прилуки, Варвинський, Ічнянський, Прилуцький, Срібнянський, Талалаївський райони), однак безуспішно. Наступного разу – на дострокових виборах 2007-го – він “купив” собі місце у списку БЮТ, вступивши до лав УСДП, - і ось він, омріяний мандат – повна недоторканість і безкарність! Дубіль належить до когорти депутатів (на жаль – немалої), про яких від виборів до виборів ми зовсім нічого не чуємо, тому я про нього майже нічого й не знала. Судячи з даних про реєстрацію в сесійній залі, на засідання він таки ходить. Правда, може то “ходить” його картка, бо з 2007 року його голос в парламенті чули всього 7 разів (для порівняння: депутат Чечетов, наприклад, виступав за цей час 686 разів – Авт.), він направив лише 8 депутатських запитів (депутат Прутнік – 353), подав 18 законопроектів (депутат Комар – 42), а з поданих ним проектів підтримано було – увага! – НУЛЬ! Оце коротенький аналіз парламентської діяльності Дубіля. Тож, виходить, простіше інших критикувати на шпальтах свого “Депутатського вісника”. Виникає питання: чим же займався наш обранець увесь цей час? Ну, по-перше, його статки виросли на декілька порядків, з’явилась нерухомість за кордоном і таке інше. По-друге, він активно підтримував інших “європейців” у вирішенні вигідних бізнесових питань. Цікаво, що при цьому в жодній порушеній правоохоронцями стосовно “європейців” карній справі (а їх чимало!) прізвище Дубіля не фігурує, хоча не думаю, що він стояв осторонь оборудок своїх “соратників”. Очевидно, що він добре навчився обходити закон, не залишаючи, так би мовити, відбитків, проте, таке вміння просто так не забувається! Хоча, що для Дубіля закон? Він нині – сам законотворець! Викликає окремий інтерес той факт, що “права рука” Дубіля по бізнес-структурі Анатолій Мирошниченко, більше відомий жителям області (а особливо – Прилуччини) під прізвиськом “Міроха”, який на сьогодні є депутатом Чернігівської облради від Партії регіонів, заступником голови обласної парторганізації (а ще в зовсім недалекому минулому… мабуть, не один прилуцький комерсант пам’ятає вагу кулаків Мірохи та його молодчиків, коли вони “вирішували свої бізнесові проблеми”!). Це свідчить про вміння “європейців”, що називається, “розкладати яйця у різні кошики”: Дубіль – БЮТівець, Мирошниченко – регіонал… Якщо дивитись на ситуації з погляду політики – вони мали б ворогувати, а якщо з погляду бізнесу – це просто така стратегія побудови захисту, щоб при будь-якій владі можна було пристосуватися. Ось такий короткий екскурс по біографії Валерія Олександровича… Не вистачає відповіді лише на одне питання: а що ж пов’язує прилучанина Дубіля з Черніговом, чому він так ревно “працює на благо” його жителів? Відповідь лежить на поверхні. Згадаймо: в наступному році ми будемо переобирати парламентарів. А Дубілю ніяк не можна втрачати недоторканість разом із депутатським мандатом. Політичні переконання тут ні до чого, аби тільки залишитися народним обранцем! Втаємничені люди кажуть, що цього разу для свого балотування до парламенту в якості "мажоритарника" він обрав саме чернігівський округ. Ще б пак: на рідній Прилуччині добре знають, хто такі “європейці”, і тамтешнім мешканцям не запорошиш очі “Депутатськими вісниками”! Отож якби він балотувався там, то отримав би замість нового мандата… самі знаєте що! А чим гірші ми, чернігівці? Дубіль що, вважає нас дурнями, хоче ошукати нас “благими намірами”, якими ми добре знаємо куди заслана дорога, меценатською допомогою, що виділяє його благодійний фонд (а наповнювався він грошима, у нас з вами вкраденими)? Він думає – чернігівці не знають про його минуле? Помиляється! Знаємо! А хто не знав до цього – знає тепер!Маричка Сапон, 29 років, м.Чернігів.