Іван Долгош: любов до літаків, польотів та небесних просторів залишилася зі мною і по сьогодні

2 серпня в нашій державі відзначають День аеромобільних військ України, який затвердили Указом Президента України від 2 серпня 1999 року. Це перший приклад офіційного державного визнання свята десантників на території незалежних країн СНД. Щорічно ця подія відзначається кожним, хто проходив службу в десантних військах, з часів першого в світі парашутного десанту під Воронежем 2 серпня 1930 року. “Крилата піхота” – це десятки тисяч військовослужбовців, нагороджених орденами і медалями, частини і з’єднання, удостоєні почесного звання “Гвардійські”. Аеромобільні війська входять до складу Сухопутних військ ЗС України і є гордістю її Збройних Сил. Вони знаходяться у постійній бойовій готовності і спроможні виконати поставлене завдання за будь-яких умов. Про службу в аеромобільних військах ми попросили розповісти колишнього воїна-десантника Івана Михайловича Долгоша. — Іване Михайловичу, коли і з чого саме розпочалась ваша військова служба? — Свою військову службу я розпочав 11 листопада 1986 року в місті Черчін (Узбекистан). Туди я був призваний на «учебку» і прослужив півроку. Там і здійснив свої перші стрибки. — Пам’ятаєте свій перший стрибок?— Так. Тоді в розпалі була весна. 25 квітня 1987 року мені вперше вдалося побачити у вільному польоті нашу землю з висоти 1200 метрів. Тоді я стрибнув із військового літака. А вже майже через 2 тижні здійснив свої наступні стрибки уже з військового вертольота та у повному комплектуванні, із зброєю. — Після Узбекистану Ваша військова кар’єра закінчилася?— Ні. Після 6 місяців служби в Черчіні, 13 травня 1988 року, мене перевели в Афганістан. Там я і отримав звання сержанта. Служба була нелегкою. За мужність і відданість Батьківщині був нагороджений орденом «Червоної зірки» та медаллю за відвагу. Після виводу військ з Афганістану, 11 серпня 1988 року, продовжив свою службу у Чучково (Рязанська область). А 11 листопада того ж року повернувся додому в с. Драгиня (Мукачівський р-н). Але любов до літаків, польотів та небесних просторів залишилася зі мною і по сьогодні.— Що Ви б побажали десантникам з нагоди Дня аеромобільних військ України? — Воїни у блакитних беретах завжди були і залишаються втіленням гідності й честі, відданості своєму народові та військовому обов’язку. Я впевнений, що воїни повітряно-десантних і аеромобільних військ стояли, стоять і надалі надійно стоятимуть на варті незалежності нашої Батьківщини. Тому з нагоди Дня аеромобільних військ України, бажаю всім воїнам-десантникам, шановним ветеранам міцного здоров’я, щасливої долі, добра, Божого благословення, благополуччя, чистого неба та м’якого приземлення! — Дякуємо за приємну розмову та бажаємо Вам усього найкращого у Вашому професійному та особистому житті.