Кінець лідера опозиції

Питання подальшого співіснування трьох складових «об’єднаної опозиції», а саме Яценюка, Кличка і Тягнибока, зависло у повітрі. Кожен тягне у свій бік, до свого електорату, на свій город. Дещо комічною видалась картина пересічному киянину під час київської акції «Вставай, Україно», коли на трибуні вишикувались такі різні особистості. «Картину маслом» доповнили дружина Луценка Ірина, пані Фаріон та пастор Турчинов. Такий собі народний хореографічний гурток, який, видавалось, зібрався вперше і намагався зіграти кожен свою партію. Аналогічну картину можна було спостерігати і у Донецьку на «східній Вставайці», яка трішки привстала і так само без результативно затихла. Саме Донецьк став своєрідною точкою неповернення, коли на останньому подиху завчасно приречені на поразку спробували вхопитись за останню соломинку, намагаючись показати протестний потенціал Донбасу. Не ті часи, «любі друзі», не ті першоцілі у народу. Втомились усі від гасел і лементу, обридло споглядати відгодовані пики на дорогих авто. Народу обридли видовища, народ вимагає хліба. По завершенню низки акцій по регіонах уже було зрозуміло, що Яценюк – не лідер і ніколи ним не буде, а Кличко з Тягнибоком ніколи не поступляться «першою скрипкою» у тріумвіраті. Та й не може в одній упряжці їхати лебідь, рак і щука. Свій, до свого, по своє…кожен до свого особистого. У кожного із згаданих лідерів свої політичні цілі та амбіції. Врешті решт, політичний досвід. Однак повернемось до травневих подій і результатів згаданої акції. Уже через декілька днів після «Вставай, Україно» у Києві Яценюк зробив заяву про те, що найближчим часом процес об’єднання його «Фронту Змін» та партії «Батьківщина» має завершитися. Логіка проста – тріумф тріумвірату не відбувся, а амбіції залишились. Арсеній Петрович спить і бачить себе другим месією, але розуміє, що в упряжці з Тягнибоком і Кличком йому не по дорозі. Простіше «підм’яти» під себе Турчинова з «Батьківщиною», Тимошенко ж «невиїзна», а потім на чолі розгалуженої і розкрученої партії в’їхати на вибори 2015 року. Однак немає у Арсенія харизми месії, а палкі промови нікого уже не хвилюють. Як кажуть у народі, рилом не вийшов. Остаточно стають зрозумілими подальші кроки Яценюка в напрямку поступового відокремлення від «об’єднаних» і намагання зосередити усі сили на одноосібній агітаційній кампанії. А лозунг про єдиного кандидата, він на те й лозунг, щоби якось прикрити усі промахи «Вставай, Україно» і власної недолугості.