Коллайдер

Зранку в офісі виникла суперечка. Двоє колег сперечалися, чи варто було ризикувати майбутнім Землі і запускати в дію коллайдер. Оксана стверджувала, що 10 мільярдів доларів, які були витрачені на цю справу, можна було використати в інших цілях. Наприклад, для запобігання природнім катастрофам і катаклізмам. Або віддати на користь бідних африканських країн. Юрко ж стверджував, що запуск коллайдеру - вимога часу. Бо він може допомогти пізнати, звідки пішла Земля, що таке матерія і антиматерія, відшукати бозон Хіггса і навіть відкрити шлях до подорожей у часі. Я мовчала і слухала. Бо пригадала вчорашній випуск теленовин. Там нас налякали, що під час запуску коллайдера могла утворитися "чорна діра", яка б засмоктала в себе Землю. Ще брат ввечері кинув репліку: "Як вони могли собі таке дозволити?!" На щастя, все обійшлося. Але речення дикторки не давало спокою до 2-ї ночі. Я довго думала і зрештою зрозуміла, що вчорашній день ТЕОРЕТИЧНО міг стати ОСТАННІМ днем життя Землі. Це звісно теорія, але десь поряд крокує практика, тобто реальність. Тільки уявити, що в одну мить всі мешканці планети могли стати абсолютно рівними між собою. У той момент ми всі забули б про гроші, автомобілі, розкішні вілли, про суперечки, ненависть, злість. Кожен намагався б урятувати своє життя, навіть не відаючи, що порятунку немає, бо природа набагато сильніша за нас, людей, за ГОМО САПІЕНС. Але ми поки цього не розуміємо, тому продовжуємо експериментувати. Та попри це вчені зробили добре, що запустили коллайдер. Бо ми повинні рухатися, пізнаючи ВСЕСВІТ. Без цього цивілізація не буде розвиватися. Можливо наші правнуки таки знайдуть відповідь на питання про суть життя на Землі.