Контролери множаться

Галас, пов'язаний з Податковим кодексом, відвернув увагу бізнес-спільноти від прийняття одного вельми важливого закону: «Про захист персональних даних». Закон був ухвалений Верховною Радою України в червні цього року, але набирає чинності з 01.01.2011 р. Поява даного ЗУ обумовлена вимогою Євросоюзу ратифікувати Конвенцію про захист персональних даних і впровадити у себе правові норми, аналогічні європейським. За невинною на перший погляд назвою ховається вельми неоднозначний зміст. Визначення бази даних в законі виписане таким чином, що під нього можна підвести практично будь-яку табличку з іменами, адресами та телефонами. Очевидним є те, що в тому або іншому вигляді всі компанії ведуть свої бази. Перш за все, це стосується банків, страхових компаній, рекламних агенцій і взагалі всіх підприємств, які взаємодіють з клієнтами – фізичними особами. З 1 січня 2011 року, коли згаданий закон набере чинності, всі власники і розпорядники баз даних будуть зобов'язані звітувати перед спеціальним державним органом (він ще не сформований) про стан своїх БД, в яких міститься відповідна інформація. До звітності доведеться віднестися серйозно, оскільки представникам контролюючого органу надане право вільного доступу в будь-які приміщення, де зберігаються або обробляються персональні дані. Виходить, в нашій країні з'явився ще один контролюючий орган з необмеженими повноваженнями. Як показує практика, корупційний тиск на бізнес після подібних подій лише посилюється. Скоріш за все, з часом, коли контролерам це прийдеться до смаку і почнуть ускладнювати життя власникам і розпорядникам баз даних, підприємці знайдуть спосіб уникати санкцій. Наприклад, доручатимуть ведення баз журналістам або іншим творчим діячам, для яких в законі зроблено виключення і вони випали зі сфери інтересів контролюючих або просто винесуть всі бази даних на сервери, що знаходяться за межами України. З цього приводу необхідно звернути увагу на положення ч. 2 ст. 32 Конституції України, відповідно до якої, не допускається збір, зберігання, використання і поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, окрім випадків, визначених законом, і лише на користь національної безпеки, економічного добробуту і прав людини. А це означає, що особи, які вважатимуть, що їх права були порушені у зв'язку із застосуванням норм Закону, можуть звертатися за правовою допомогою для захисту своїх порушених конституційних прав. Створюється відповідна судова практика. Цей механізм і можуть застосувати для свого захисту юридичні особи - власники баз даних.