Корупція в законі

В травні президент пообіцяв підписати багатостраждальний закон про боротьбу з корупцією (№7487 от 01.02.2011 г.), але поки що цього так і не зробив. Крім чергових обіцянок випалити розпеченим залізом корупцію в Україні, нічого не змінюється. 24 травня держави-члени групи з протидії корупції Ради Європи (GRECO) заявили про провал в Україні законодавчого забезпечення боротьби з корупцією та невідповідність цієї боротьби європейським стандартам по 13 напрямкам. На думку іноземців проблема полягає в тому, що в Україні корупційні дії не завжди трактуються як кримінальний злочин. В нашій країні хабарник може відбутися переляком та адмінштрафом. Крім того, в цивілізованому світі вважають за необхідне карати не тільки людей, але і компанії, представники яких дають хабарі. В нас поки такої практики немає. Голова профільного парламентського комітету вважає, що європейці недостатньо інформовані. Мовляв, вперше в історії країни порушуються кримінальні справи проти чиновників найвищого рангу. Але чомусь в ЄС розцінюють усі дії влади як іміджеву акцію, не більше. Ведення бізнесу в Україні ускладнилось, корупція впорядкувалась та стала неминучою. В країні встановились чіткі розцінки та тарифи на ті чи інші дії (а іноді і бездіяльність) влади. Наприклад, без хабара неможливо отримати дозвіл, відсутність якого спричиняє накладення штрафів. Від штрафу, до речі, при певних обставинах також можна відкупитись. Широке поширення корупції в Україні визнали 91% підприємців. В середньому по Європі цей показник складає 62%. Схоже, що в таких обставинах простіше затвердити на законодавчому рівні тарифну сітку хабарів та порядок їх оподаткування, ніж намагатися приборкати власний інтерес європейськими правилами та пристойністю. Це і пояснює масові пропозиції працівників податкової адміністрації скористатись «ліцензованими» конвертаційними центрами. Європейцям таке і не снилось.