Кужель вважає, що Іллєнко піариться
20 апреля 2024 суббота
04.01.2003 (18:52)
Все більше і більше інформаційних хвиль намагаються пустити опозиційні сили до народних мас. З перемінним успіхом, їм деколи це вдається.
Але, якщо поглянути в глибину того, що відбувається зараз в Києві, то можна побачити велике бажання опозиційних політиків піаритися буквально на порожньому місці. Не виключенням став і молодий амбіційний, проте твердолобий та нахабний народний депутат України від ВО «Свобода» Андрій Іллєнко.
Як відомо, з випуску новин деяких інформаційних телеканалів України, Андрія Іллєнка та його партійного колегу, адвоката Сидора Кізіна біля Шевченківського районного відділу міліції побили невідомі.
Чому не гарний привід в черговий раз попіаритися? Як каже Олександра Кужель, Андрій Іллєнко одразу ж побіг до райвідділку не витираючи кров, щоб показати, що його побили. Крім цього, він спеціально чекав журналістів, щоб його побитого зняли на відео. Таким же закривавленим, він і давав інтерв’ю, напевно, вважає Кужель, щоб журналісти у подальших своїх публікаціях більш лояльно Іллєнку описували факт побиття.
Чому ж пан Іллєнко, враховуючи його напористість та твердолобість, які часами нагадують бикуватість та рогатість не захотів розповісти людям про свої зв’язки з криміналітетом, про те, як він разом з ними збирав данину з різних ринків. Достатньо ознайомитися зі статтями «Гроші Тягнибока 1,2,3,4», які чудово проливають світло на політиків з ВО «Свободи». Завдяки зусиллям журналістів, які проводили власні розслідування, багато того, що лідери «Свободи» бажали б залишити в тіні – випливло на поверхню, на загальний огляд громадськості. І після цього всього, деякі жертви поборів фашистських штурмових загонів Іллєнка, здихнуть з полегшенням, а можливо й дякуватимуть невідомим месникам, які надавали «рогатому» політику по рогам.
Пані Кужель стверджує, що, враховуючи останнє, тут може бути дві версії: або Іллєнко сам замовив собі побиття, вірніше його інсценування, або ж – самі опозиційні друзі «попіклувалися» про свого однопартійця, оскільки власні рейтинги падають досить стрімко і потрібно було приймати жорсткі кроки. В даному побитті, як вважає Олександра Володимирівна, опозиційні друзі обрали поганого кандидата на роль «хлопчика для биття», оскільки, знаючи Іллєнка не один рік, вона впевнена, що він така людина, яку, якщо заставиш Богу молитися, то вона й лоб розіб’є, що в принципі й сталося.Катерина Журавльова, “Аргумент” (www.argumentum.info)
Все більше і більше інформаційних хвиль намагаються пустити опозиційні сили до народних мас. З перемінним успіхом, їм деколи це вдається.
Але, якщо поглянути в глибину того, що відбувається зараз в Києві, то можна побачити велике бажання опозиційних політиків піаритися буквально на порожньому місці. Не виключенням став і молодий амбіційний, проте твердолобий та нахабний народний депутат України від ВО «Свобода» Андрій Іллєнко.
Як відомо, з випуску новин деяких інформаційних телеканалів України, Андрія Іллєнка та його партійного колегу, адвоката Сидора Кізіна біля Шевченківського районного відділу міліції побили невідомі.
Чому не гарний привід в черговий раз попіаритися? Як каже Олександра Кужель, Андрій Іллєнко одразу ж побіг до райвідділку не витираючи кров, щоб показати, що його побили. Крім цього, він спеціально чекав журналістів, щоб його побитого зняли на відео. Таким же закривавленим, він і давав інтерв’ю, напевно, вважає Кужель, щоб журналісти у подальших своїх публікаціях більш лояльно Іллєнку описували факт побиття.
Чому ж пан Іллєнко, враховуючи його напористість та твердолобість, які часами нагадують бикуватість та рогатість не захотів розповісти людям про свої зв’язки з криміналітетом, про те, як він разом з ними збирав данину з різних ринків. Достатньо ознайомитися зі статтями «Гроші Тягнибока 1,2,3,4», які чудово проливають світло на політиків з ВО «Свободи». Завдяки зусиллям журналістів, які проводили власні розслідування, багато того, що лідери «Свободи» бажали б залишити в тіні – випливло на поверхню, на загальний огляд громадськості. І після цього всього, деякі жертви поборів фашистських штурмових загонів Іллєнка, здихнуть з полегшенням, а можливо й дякуватимуть невідомим месникам, які надавали «рогатому» політику по рогам.
Пані Кужель стверджує, що, враховуючи останнє, тут може бути дві версії: або Іллєнко сам замовив собі побиття, вірніше його інсценування, або ж – самі опозиційні друзі «попіклувалися» про свого однопартійця, оскільки власні рейтинги падають досить стрімко і потрібно було приймати жорсткі кроки. В даному побитті, як вважає Олександра Володимирівна, опозиційні друзі обрали поганого кандидата на роль «хлопчика для биття», оскільки, знаючи Іллєнка не один рік, вона впевнена, що він така людина, яку, якщо заставиш Богу молитися, то вона й лоб розіб’є, що в принципі й сталося.Катерина Журавльова, “Аргумент” (www.argumentum.info)