Не дай Боже нам схибити в черговий раз

Скоро вибори, і для того, щоб стати депутатом обласної чи міської ради, згодиться все, навіть піар на ідеї порятунку України. Решту робитимуть звичайні зелені купюри. Ми, виборці, нічого не можемо порадити нашим рідним чи ненависним політикам. Єдине, що ми зможемо, — це не дати столичним політичним мастодонтам остаточно затоптати паростки місцевого самоврядування. Ми не зобов’язані голосувати на місцевих виборах так, як голосували б на виборах парламентських чи президентських. Обираємо для себе конкретну владу, до якої нам доведеться звертатися не один рік. Тому важливо обрати просто порядних і совісних людей, спроможних зробити для простої людини щось задарма, з простого людського співпереживання. Якщо схибимо — не варто списувати все на підступи чинної влади і роз’єднаність опозиції. У самоврядуванні не може бути опозицій. Нас ніхто не зможе примусити голосувати за тих кандидатів, яких ми не знаємо чи вважаємо недостойними. Щоб здобути нашу прихильність, партії мусять добровільно розкрити свої закриті списки. Якщо вони так не вчинять — вочевидь, нас не поважають. За таких голосувати не варто, хоч би вони формально й були тричі народними і стовідсотково національними. Ми ж мали минулий гіркий досвід, коли за вказівками з Києва міські й обласні ради, як міні-парламенти, блокували засідання. Боятися тиску головних політичних гравців не варто. У них проблема — здобути чи втримати владу в столиці, а ми обираємо самоврядування. Хтось наївно радить націонал-демократам об’єднуватись, що рівнозначно пропонувати конкурентам-бігунам бігти зв’язаними шворкою. Політичним силам, які хочуть добра нації, доведеться об’єднуватися не так для боротьби з партією влади, як для того, щоб запропонувати кандидатами чесних людей. У цьому — ключ до нашої перемоги, хоч про якусь перемогу у цих виборах говорити важко, бо по електоральному полю толочитимуться сильні владною підтримкою і грошовиті столичні гравці. Коли все заспокоїться, ми повинні мати на посадах у місцевій владі порядних патріотів, здатних змінювати життя людей на краще. Якщо так не станеться, то винні ми самі, бо на виборах хтось із нас покривив душею і голосував не власним вибором честі.