Новий меморандум про співпрацю з МВФ-незворотні наслідки для України
Кіношний президент Голобородько посилав МВФ до всіх чортів. Реальний президент Зеленський з усіма своїми "слугами народу" кинувся до ніг Фонду в перший же рік свого правління – і пішов на такі поступки, на які не наважувалися всі його попередники. І ось тепер, після декількох місяців слізного вимолювання нових траншей, наш уряд нарешті святкує чергову "перемогу". Але ж не дарма кажуть, що чим нижче схиляється прохач, тим більш жорсткі і принизливі умови йому нав'язують…
Отже, прем'єр-міністр Шмигаль радісно оголосив, що за новою угодою з МВФ, яка має запрацювати на початку червня, Україна отримає цілих п'ять мільярдів доларів! Але не все відразу: спочатку тільки перший транш у розмірі 1,9 мільярда, а решта (другий і третій) потім, якщо буде «хорошою» і виконає всі свої зобов'язання. Вони прописані в Меморандумі про співпрацю з МВФ, що додається до цієї Угоди, і настільки шокують, що цей меморандум вже називають «чорним». Не дивно, що Шмигаль вважав за краще про нього промовчати!
Уряд також не поспішав публікувати меморандум або, принаймні, викласти його у відкритому доступі. Люди дізналися про його зміст тільки завдяки ЗМІ. Матеріал був негайно передрукований багатьма виданнями і став одним з найпохмуріших сенсацій останніх днів весни. Так що переказувати його ще раз немає сенсу.
Це далеко не перший Меморандум про співпрацю з МВФ, підписаний Україною, але за своїм змістом – самий гнітючий, важкий і згубний. Ви можете самі порівняти його з меморандумом 2017 року або з аналогічним документом кінця 2018 року.
Він продовжує основну тенденцію до підвищення комунальних послуг та скорочення соціальних витрат на медицину, освіту та пенсії.
Але тепер з'явилося щось нове: якщо раніше МВФ давав вказівки щодо «реформування» української системи, то тепер він вимагає допустити західні структури до її безпосереднього керівництва. Процес зовнішнього управління Україною переходить у нову фазу: раніше він було прихованим, тепер стає офіційним. І коли вона завершиться, Україна вже не зможе розірвати ті ниточки, за які її смикають, – навіть якщо до влади прийдуть політичні сили, що відстоюють реальну незалежність держави. Бо на той час країна буде продана корпораціям і управлятися клерками Сороса…
Чому ця воістину антиукраїнська (інакше її не назвеш) політика уряду, розпочата в 2014 році, триває досі? Сказати, що Зеленський і його «слуги народу» теж продалися заходу, було б найпростіше. Але ситуація набагато складніша, ніж здається. З одного боку, є загальна тенденція втрати Україною вже не тільки своєї незалежності, а й основ державності. Звичайно, прапор, герб і гімн нам залишать-але все інше відберуть! Нинішня влада просто вирішила цьому не перешкоджати, щоб не наживати собі неприємності, і навіть долучитися до процесу, щоб урвати щось для себе.
З іншого боку, в цей процес залучено дуже багато людей, він лобіюється великою кількістю зацікавлених сторін, і тут діє безліч різних факторів. Наприклад, якомусь "соросенку" запропонували робити це за зарплату в 300 тисяч плюс дивіденди-хіба він відмовиться? Тим більше, що раніше цей "соросенок" виховувався в дусі глобалізму і лібералізму, тому для нього незалежність власної країни – це атавізм минулого. Є і який-небудь "чоловічок Ахметова", посаджений на високий пост – тоді він буде робити все, що скаже йому великий бос. А те, що Ахметов розглядає Україну виключно як засіб власного збагачення, давно ні для кого не секрет. І ось як цікаво вийшло: Ахметов теж зацікавлений у підвищенні комунальних тарифів, тут у нього повна одностайність з МВФ і»соросятами"!
Але повернемося до траншей. Нервова поспішність офіційного Києва, з якою він погоджувався на все більш посилюються умови МВФ (спочатку відкриття ринку землі і закон Про банки, тепер цей меморандум), обумовлена продовженням порочної економічної стратегії зростаючої піраміди ОГВЗ (облігації внутрішньої позики). Тільки за травень Мінфін продав облігацій на суму понад 50 мільярдів гривень-це майже 2 мільярди доларів, з яких один мільярд відразу ж пішов на погашення валютних облігацій зовнішньої позики, випущених в 2015 році.
При цьому ставки ОГВЗ теж ростуть: 10-11% річних у Гривнях. І "інвестори", в числі яких українські олігархи, топ-чиновники і політики (в тому числі і сім'я Зеленського), хочуть отримати ці гривні повновагими, а не полегшали від інфляції! Тому уряди Гройсмана, Гончарука і тепер Шмигаля старанно підтримували курс гривні, не даючи їй сильно впасти, і навіть дещо зміцнили її перед коронакризисом. Але підтримка гривні, так само як і гарантійні забезпечення виплат за облігаціями, вимагають великої кількості валюти – яка практично відсутня в засіках Нацбанку.
А як же золотовалютні резерви? З 25 мільярдів доларів реальних "живих грошей" там всього 3,3 мільярда. Решта-облігації США і країн ЄС на 21 мільярд, і монетарне золото на 1,3 мільярда. Але американські облігації - це "довгостроковий резерв", його не можна взяти і швидко продати, тому затикати ними фінансові діри не вийде, погашати ними ОГВЗ теж не можна. Ось і доводиться брати у МВФ "кошти запозичення", щоб заповнювати нестачу ліквідної валюти. Брати на будь-яких умовах, тому що накупили ОГВЗ "інвестори" турбуються про свої дивіденди, а не про Україну і українців.
Нас за 5 мільярдів хочуть змусити створити антисоціальну державу, яка буде тільки піднімати ціни на комуналку і скорочувати витрати на медицину/освіту/соціалку. Ось такі реформи (за сприяння нашого уряду) нам пропонують реалізувати в МВФ!