Офшорні схеми

Українські податківці оголосили про свої наміри знайти в офшорах нові резерви надходжень до бюджетів усіх рівнів. Ця ідея не нова, і ті, хто слідкує за економічними новинами, можуть з легкістю пригадати багато різноманітних спроб українських чиновників та законотворців ліквідувати офшорні схеми мінімізації податків. Лише кілька місяців тому керівництво Мінсоцполітики запропонувало ідею обкласти операції з офшорами 12% збором на користь Пенсійного фонду! Але цим планам, як і багатьом іншим не судилося поки що стати реальністю. Так само, як і багаторічним спробам переглянути договір про уникнення подвійного оподаткування з республікою Кіпр, який діє ще з радянських часів. Цього разу до розробки методики боротьби із виведенням капіталів з-під оподаткування долучать іноземних експертів. Зокрема, до розробки відповідної методики приєдналися експерти Європейського дорадчого центру з питань законодавства (UEPLAC). Крім цього, Державна податкова служба разом із Американською торговою палатою створили дві спільні робочі групи для боротьби з офшорними «мінімізаторами» та об’єктивного аналізу випадків системної збитковості українських підприємств. Влада сподівається застосувати європейські стандарти звітності у сфері трансфертного ціноутворення (між пов’язаними особами та за цінами, що відрізняються від ринкових). Вони базуватимуться на рекомендаціях Ради Європи, визначених у Кодексі поведінки стосовно документації по трансфертному ціноутворенню для дочірніх підприємств (EUTPD). Ще у 1979 році Організація з економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) прийняла «Керівництво по трансфертному ціноутворенню для мультинаціональних підприємств та податкових адміністрацій». Більшість країн ЄС вже імплементували в своє законодавство ці методи регулювання. Але якщо за кордоном під державний контроль підпадають лише суб’єкти, що дійсно тісно пов’язані між собою, в Україні вже пропонують контролювати майже всі зовнішньоекономічні операції (продаж через посередників, торгівля біржовим товаром: енергоносії, металл, зернові культури і т.д.). Тому в Україні замість того, щоб наповнювати податкову службу фахівцями із трансфертного ціноутворення, мали би в першу чергу створити більш сприятливі умови для ведення бізнесу. Можливо, перетворення рідної країни на податковий рай виявилося би кращим рішенням ніж пошуки податків за кордоном..