Опозиція провела завершальний етап «всеукраїнських гастролей» в Києві, щоб розпочати новий?

Славетна трійка Яценюк Тягнибок і Кличко, напевне передчували неминуче фіаско кампанії «Вставай, Україно!». Готувалася до проведення 18 травня завершальної стадії «опозиційної клоунади» в Києві з не аби яким ентузіазмом, оскільки знали, що більше не буде у них нагоди мандрувати країною. І не даремно опозиційні лідери зробили ставку саме на «київські гастролі», чудово розуміючи, що всім їхнім заходам можна дати позитивну оцінку лиш на замовлену камеру перед проплаченими «патріотами». Ще на самому початку «Вставай, Україно!», Арсен Петрович, недалекоглядно заявив своїм «побратимам» про намір тріумфом завершити всеукраїнську акцію 18 травня в столиці. Тоді «кіндер» ще плекав надії зібрати справжні майдани в регіонах, але сталося не як гадалося. Пролунали марші «непоборної опозиції» по всім західноукраїнським містам, результатів нуль: з кожним разом протестуючих становилося все менше, оскільки «опозиційний гаманець» не гумовий, щоб кожного разу увесь натовп проплачувати, а невдоволених «опозиційною показухою» все більше. Горе та й годі. Приходило по кілька сотень «безкоштовних» зомбованих «прихильників» з прапорами і символікою опозиційних партій по містах, викрикуючи стандартні ще й не зрозумілі для більшості лозунги, і кінець. Решта учасників тільки за гроші. А 18 травня вже було не за горами, необхідно було завершувати свої «протестні ігрища», оскільки мужик сказав - мужик зробив, хоч і Яценюк. Ось тут голови наших опозиційних ватажків ледве не репнули від «мозкового штурму», який був зумовлений бажанням все ж таки обійти інші міста України, де «не ступала нога опозиціонера». Потрібен був треш, скандал і резонанс… Люди повинні були самі усвідомити необхідність продовження «опозиційного дебошу». Вимагати продовження «опозиційного кордебалету», обурені свавіллям влади. Тому, під час київського маршу і мали місце випадки побиття журналістів, захоплення провокаційного БТРу, який, доречі, заліхвацькі протестуючі, оснащені «підручними засобами ведення бою» (камінням, арматурою, сльозоточивим газом та ін.), захопили швидше ніж це могли б зробити улюбленці Джона Кеннеді бійці підрозділу «Дельта форс». Все це наводить на роздуми, а чи не були войовничі «борці за правду» заздалегідь підготовленими до такого сценарію? З якої ціллю опозиційні «польові командири» використовують український електорат? Може це своєрідне формування вигідного медійного поля навколо опозиції, щоб не дати забути про себе людям? Про що б теревенили опозиціонери перед камерами, якби не провокації. Вже другий тиждень Яценюк і компанія піаряться на власних провокаціях, підбурюючи електорат, але головне – отримано привід продовжувати «Вставайку!». Та й іноземних спонсорів можна «поскубити» на продовження акцій, правда грошей тепер треба більше, оскільки у Донецьку оплачувати мітингувальників значно дорожче. Пов’язано з реальним ризиком для життя! Ось так наші опозиціонери за рейтинги б’ються, хоч би голови «здуру» не порозбивали. «Войовничий заєць» мабуть до виборів не заспокоється, аби у закордонних інвесторів грошей на його піар вистачило!