Основні закиди ОУН, УПА та їх спростування

1. ОУН,УПА співпрацювали з нацистською Німеччиною С. Бандера, Я. Стецько та майже весь Провід ОУН(р) від липня 1941 по 1944 р.р. перебували у німецьких концтаборах. Там же були закатовані два брати С. Бандери! У травні 1943 р. силами УПА було вбито німецького генерала В. Лютце! Неодноразово робились диверсійні напади на німецькі ешелони, визволення «остарбайтерів», ліквідація «лігеншафтів» створених на місці колгоспів… Дивізія СС «Галичина» сформована німцями у 1943р. за погодженням ОУН(м) вже після Сталінградської битви, коли не було сумнівів, що прийдуть совєтські окупанти… Українські вояки у Дивізії за рахунок Німеччини отримували військовий вишкіл та зброю для оборони свого народу від більшовиків та воювали в складі німецької армії з умовою «тільки на східному фронті» (!) Головнокомандувач УПА Роман Шухевич схвалював створення Дивізії – у співпраці УПА допомагала дивізійникам розвідкою, дивізійники ж повстанцям допомагали зброєю та спорядженням без відома нацистів. На Нюрнберзькому процесі (засудження нацизму) вимогу радянської сторони щодо засудження визвольного руху ОУН і УПА було відхилено. 2. Вояки УПА вбивали та грабували мирне населення. Розсекречення архівів СБУ довело, що на території України протягом 40-вих років діяли спецгрупи НКВС/КДБ під виглядом УПА. З доповідної записки наркома ВС УРСР В. Рясного – Л. Берії про діяльність спецгруп під виглядом УПА: "станом на 20 червня 1945 року всього в Західних областях України діє 156 спецгруп із загальною кількістю учасників у них 1783 особи". Такі загони формувались з числа вояків УПА, що перейшли на бік комуністів та бійців ЧА під керівництвом кадрових офіцерів НКВД. «Лжебоївки» з метою підриву довіри в населення та виявлення підпілля чинили злочини, приписуючи їх УПА. У воєнний час ліквідація вояками УПА тих, що несли загрозу національному визволенню виправдана стосовно сексотів, які видавали криївки та підпілля, а також – зрадників, які відкрито допомагали більшовикам у «розкуркуленні», створенні колгоспів та формуванні «червоних» місцевих рад. Запитання для роздумів: 1) Чи міг народ, що „постраждав” від рук „українських буржуазних націоналістів” скласти на честь „бандитів” сотні пісень та віршів, громадським коштом встановлювати пам’ятники, називати вулиці на честь героїв УПА? 2) Чому там, де бандерівський рух, за словами совєтської пропаганди, чинив „криваві злочини”, народ вважає бандерівців національними героями, а частина мешканців Східної України, особливо там, де цього руху не було, вважає бандерівців злочинцями? 3) Чому Всесвітнє Товариство Комбатантів визнало вояків УПА та прийняло їх у Світову Ветеранську організацію, а т.зв. „ветерани великой отєчєствєнной” катеґорично проти їх визнання? Чи не тому, що другі укріплювали загарбницьку большевицьку Росію? 4) Чому передвоєнні контакти ОУН з німецькими нацистами вважаються страшним злочином, а багаторічна співпраця совєтського керівництва з гітлерівською Німеччиною – , пакт Молотова-Рібентропа, розподіл Польщі, спільний парад гітлерівських і сталінських окупантів у Бересті 1939 року вважаються „політичною доцільністю”? 5) Чому всі, хто боровся впродовж століть за самостійність України (І. Виговський, І. Мазепа, С. Петлюра, С. Бандера...) зараховуються до „зрадників” українського народу? Хто питав про це український народ? Хто створює цей образ?