ЧитаютКомментируютВся лента
Это читают
Это комментируют

ПЕРЕДСМЕРТНІ СУДОМИ ЧИ ХАПАННЯ ЗА СОЛОМИНКИ

    16 августа 2018 четверг
    Аватар пользователя ВО Тризуб

    В. КАРМАЛЮК

    Відчуваючи наближення невідворотного кінця, люди поводять себе по-різному: одні впорядковують всі справи, примиряються з ближніми та ворогами, просять пробачення у Бога та людей за гріхи, сповідаються та виправляють, як можуть, свої помилки і вчинене зло, після чого відходять з миром у кращий світ, маючи надію на Царство Небесне.

    Другі, забуваючи про спасіння душі, всі зусилля останніх днів витрачають на пошук чудодійних засобів для порятунку тіла; треті намагаються причинити якнайбільше зла оточуючим, керуючись принципом «не буде мене, тож хай згине й увесь світ».

    Правителі та влада в усі часи, усвідомлюючи невідворотність свого усунення, діяли аналогічно. Одні дали волю колоніям і надалі мирно та взаємовигідно співіснують з ними; здавалося б, жорсткі диктатури, навівши лад у державі та зміцнивши економіку, мирно передали владу демократичним інституціям. І співіснують у повазі в процвітаючих демократичних державах монархи і диктатори, які керувалися в своїх діях благом народу, а не особистими інтересами. Другі, втративши владу (через вільні вибори чи внаслідок народного протесту), залишаються епізодами в історії своїх країн, про які згадують лише в підручниках та анекдотах. Треті, намагаючись репресіями, терором та силою утримати кермо влади, опиняються на лаві підсудних і на шибениці (можливі варіанти) та накликають на себе ненависть і прокльони всього народу.

    Не виняток і нинішній внутрішньо-окупаційний режим в Україні. Захопивши владу внаслідок політичної імпотенції попереднього керівництва та злодійських виборчих махінацій, янучари все ж мали підтримку певної частини населення, яке розчарувалося в «помаранчевих» та купилося на шулерські обіцянки Прахффесора і його «братви». Але дуже швидко справжня сутність і мета «команди професіоналів» стали зрозумілими навіть їх щирим і палким прихильникам. Відчувши на собі «батьківську турботу» земляка, зрозумівши різницю між «ЛЮДЬМИ» (для яких – все) і електоратом (якому – дулю), населення Сходу та Півдня України стрімко революціонізується і нині так само палко прагне скинути Пахана, як два роки тому прагнуло його обрати. За дуже короткий час режим Януковича виявив усю свою антинародну сутність, своє злодійське, окупаційне ставлення до всіх верств населення, незважаючи на національну, політичну чи релігійну приналежність. Економічний грабунок, загострення соціальних проблем, руйнування культурної та духовної сфери, міліцейський та судовий «бєспрєдєл», стрімке зубожіння більшості громадян задля збагачення жменьки олігархів щораз активніше виводять на вулиці людей, все більше загострюють революційну ситуацію в країні.

    Злодійська влада, незважаючи на свою патологічну тупість, розуміє нетривалість свого панування і за будь-яку ціну хоче його продовжити хоча б ще на рік-два – ще мало вкрали, ще не все забрали в українців. Відчувають, людожери, що розрізненість національно-патріотичних сил не вічна, що незабаром врешті-решт постане єдина потужна Організація, яка очолить всенародний рух спротиву і змете їх до могили. Не допоможуть ні крадені гроші, ні продажні «лівоохоронці» та судді! Відповідати доведеться за все, і не перед «кишеньковим» судом, а перед революційним трибуналом. Це їх панічно лякає. Саме тому, крім репресій та замовних політичних судових розправ над лідерами і активістами спротиву, з’являються «шедеври» законотворчості щодо військових одностроїв та екстремізму.

    Неначе людина в цивільному не може взяти до рук зброю чи іншим чином становити загрозу окупаційному режиму. Шукається будь-який привід для заборони мирної, легальної діяльності противників влади, для розправи з організаціями та особами, здатними на спротив.

    Така «законотворчість» нагадує хапання потопаючого за соломинки. Можна заборонити партію чи організацію, але як заборонити кожну невдоволену владою особистість?

    Перехід на нелегальну діяльність лише стимулює людей та організації до радикальніших і рішучіших дій, гуртує та очищує від пристосуванців. Яскравий приклад – ОУН, ІРА. Злочинний режим наполегливо підштовхує націю до зміни форм протесту і боротьби. Якщо за мирну акцію (за статтею «екстремізм») отримаєш такий же термін, як і за збройний спротив – який сенс обмежуватись прапорами та мегафонами? Можна і треба застосовувати ефективніші інструменти. Як свідчить історія, коли окупант хоче піти лише через кров і чисельні жертви – поневолені нації завжди надають йому можливість захлинутися власною кров’ю. Але чим більше жертв, тим суворіший революційний трибунал і жорсткіша кара. Знищення режиму внутрішньої окупації неминуче. Піти з честю і вдячністю народу вони вже не можуть, піти мирно та цивілізовано – не хочуть (ментально не здатні), залишається лише третій шлях – революційний. Воля або смерть – іншого не дано!

    Для України революційна зміна системи влади – єдиний шлях до виживання нації та розквіту держави.

    Геть режим внутрішньої окупації!

    Ми можемо перемогти, ми мусимо перемогти і ми переможемо! Слава Україні!

    Рейтинг: 
    Загрузка...