ЧитаютКомментируютВся лента
Это читают
Это комментируют

Референдум 1991 р. мав чіткий статус закону і знімав питання про якісь додаткові рішення з боку Верховної Ради.

    25 октября 2020 воскресенье
    Аватар пользователя Палінкаш Іван Іванович

    Неконституційний конституційний референдум
    Отже, ніяких спеціальних різновидностей чи якоїсь правової ієрархії референдумів Конституцією не передбачено.
    Тим часом міжнародне право серед національних референдумів виокремлює конституційний референдум як такий, що використовується як звернення до всенародного голосування стосовно питання про частковий чи повний перегляд Конституції держави.
    Особливості проведення його й визначені у "Керівних принципах для конституційних референдумів на національному рівні", що були прийняті Венеціанською комісією в липні 2001 року.
    Частковий та повний перегляд Конституції її автори якось байдуже обійшли, обмежившись поняттям "внесення змін", що поставило в дещо незручне становище Конституційний Суд, котрий звик ревно відстежувати вживання правових термінів, не передбачених Основним Законом.
    Чому при підготовці тексту чинної Конституції та подальших змін до неї не взялися до уваги ці засади міжнародного права, залишається загадкою.
    А планувалося інакше...
    Проектом тієї Конституції передбачалося, що всеукраїнський референдум є конституційним способом прийняття безпосередньо народом законів та інших державних рішень.
    Більше того, за референдумом з ініціативи принаймі двох мільйонів громадян вирішувалося питання про дострокове припинення повноважень президента і Верховної Ради. Тобто народ справді мав би впливати на владу.
    Саме в Концепціях нової Конституції, схвалених Верховною Радою Української РСР 19 червня 1991 року – за рік до винесення її проекту на всенародне обговорення, навіть у часи тієї "прикрої залежності", гучно обіцялися гарантії такого незвичного для народу права на власні ініціативу референдуму і законодавчу ініціативу.
    Тобто наслідок референдуму, за проектом тієї Конституції, мав чіткий статус закону і знімав питання про якісь додаткові рішення з боку Верховної Ради.
    Чому це положення не прижилося в новій Конституції вивільненої та такої незалежної України?
    Чому за своєю Конституцією Український народ геть обмежений у праві законодавчої ініціативи, як це є у більшості цивілізованих країн?
    Звідки така недовіра своєму народові, творці Конституції України?
    Складається враження, що після глибокого вдиху незалежності, коли від свіжості волі паморочиться в голові, наша так звана політична еліта схаменулася і взялася лаштувати життя своєму народові так, щоб не закрай вільно йому жилося...
    http://www.pravda.com.ua/articles/2012/03/22/6960972/

    Рейтинг: