Що заважає українським аграріям застрахуватися від сезонних ризиків?

Поки що в країні страхується не більше 3-7% сільськогосподарських земель. Справа в тому, що аграріїв відлякують висока вартість страхування та загальна недовіра до страховиків, обумовлена низькою якістю страхових послуг при високій ціні та незначними сумами виплат. В свою чергу, при неправильній оцінці ризиків агрострахування може стати згубним для страховика. Наприклад, за оцінками фахівців, всі види страхування озимих культур врожаю 2011 р. принесуть збитки, тому що осінь видалася дуже сухою, а морози вдарили в період, коли збіжжя ще не змогло окріпнути. Деяку надію на виправлення існуючої ситуації дає новий закон про особливості страхування сільськогосподарської продукції з державною підтримкою, який вступає в дію з 1 липня цього року. Цей документ фактично відновлює практику виділення державних коштів на підтримку агрострахування в Україні, що існувала в 2005-2008 роках. Розмір частки страхового платежу, яка підлягає компенсації, як і порядок її виплати визначається Кабміном. Але значною перепоною для такої підтримки може стати необхідність сплати аграріями повної суми по договору страхування і лише потім можна звернутися до держави за субсидією. Між тим у світі прийнята практика, коли фермери платять лише половину страхового внеску, а решту одразу ж компенсує держава. При виборі страховика найважливіші такі показники його роботи: доля власних коштів для виплат та чіткі умови виплат при умові настання страхового випадку. Зазвичай в Україні 30-40% виплат компанії беруть на себе, а інше – перестраховують за кордоном. Задачу ускладнює той факт, що таке страхування вимагає наявності спеціалістів, які можуть кваліфіковано оцінити можливі ризики, тобто добре знаються на агротехнологіях. Крім того, потрібна розгалужена структура філіалів, щоб на місці можна було оцінити поля та існуючі ризики, а також мати надійного партнера – перестрахувальника. Звісно, компанія може не самостійно перестраховувати ризики і залучати фахівців, а скористатися допомогою або Українського страхового сільськогосподарського Пулу, або компанії, яка вже має облігаторні договори із надійними перестрахувальниками. В такому випадку затрати на ведення справи будуть мінімальними, але і дохід буде нижчим, бо доведеться працювати із маржею страхового платежу та перестрахувальної премії. До того ж час прийняття рішень по прийняттю ризику буде максимальним. Тарифна політика різних компаній суттєво відрізняється при страхуванні сільгоспкультур. Розмір тарифу залежить, зокрема, від виду культури, вибраних ризиків, району розташування полів та терміну страхування. Вартість страховки може бути знижена у випадку відмінного фінансового стану агропідприємства, при наявності диверсифікації (вирощування культур у різних регіонах країни) та високого рівня застосовуваних технологій і керування компанією. Але таких клієнтів можна як то кажуть «порахувати на пальцях».