Стисло про русинів і що вони хочуть?
За останні роки в Україні звикли: сепаратизм якщо і є, то на сході. Але чи є небезпека в інших регіонах? За даними перепису 2001 року – 10 тисяч закарпатців (0,8% від населення області) назвали себе русинами. Хто ж такі русини? І чи несуть вони загрозу цілісності України?
Наприкінці 19-го століття держави Україна не існує. Закарпаття входить до Австро-Угорської імперії. Тож самоназва «українець» серед мешканців регіону ще не поширена. Натомість більшість закарпатців називає себе русинами.
Намагаючись боротися проти мадяризації, закарпатський письменник Олександр Духнович навіть видає буквар «Книжица читальная для начинающих». Та в ній – мішанка російської, церковнослов’янської та закарпатських діалектів української мови.
Після Першої світової війни Закарпаття відійшло Чехословаччині. Щоб уникнути сепаратизму, нова влада теж культивує назву «русини», а не «українці», що вже офіційно поширена в Польщі та Радянській Україні.
Але вже у 1939-му в новоствореній Карпатській Україні офіційною мовою визначають українську
«Український народ в Карпатській Україні не є гостем на цій землі. Державною, урядовою, навчальною мовою Карпатської України є мова українська» (Сойм Карпатської України, на якому була проголошена самостійна держава, 15 березня 1939 року).
Нині на Закарпатті існують організації, які називають себе русинськими.
Там виходять газети та журнали русинською. Місцеві письменники видають нею книжки. Русинською співають пісні.
Зрозумілі слова? А це «русинська», яку дехто виділяє в окрему мову.
Наскільки ж русинська «мова» відрізняється від української?
Мовознавець, професор Лариса Масенко та інші авторитетні лінгвісти вважають «русинську мову» діалектом української.
«Спроби вирізнити русинську мову як окрему від української не нові. Коріння їх сягає національної політики самодержавної Росії, головним принципом якої щодо поневолених народів було «поділяй і владарюй». Нинішня реанімація цієї старої імперської провокації, призначеної розколоти українців Закарпаття та прилеглих областей Словаччини на два окремих етноси, уже досягла значного успіху на словацькій території», – вважає Масенко.
0,8% від населення області
Марічка Набока, проект «M+»
«Нема сенсу заперечувати реальність того, що є народ усередині та за межами України, який існує і стверджує, що він належить до окремої національності», – каже історик, президент Карпаторуського дослідного центру США Пол Магочі.
Та український Держкомітет статистики не виділяє русинів в окрему національність. Визначає їх як «етнічну групу української національності».
На Закарпатті русинів лише 0,8% від населення області.
Але де ще проживають люди, що називають себе русинами?
Експертка з корінних народів Інституту демократії імені Пилипа Орлика Наталія Беліцер також вважає русинів субетносом. «Оскільки, наприклад, етнокультурні особливості у гуцулів навіть більше виражені, ніж у русинів. Але гуцули відносять себе до загального українського етносу», – пояснює вона.
Чому про русинів говорять у контексті потенційної проблеми сепаратизму?
У 2008 році так званий Другий європейських конгрес підкарпатських русинів проголосив створення «республіки Подкарпатська Русь». І ухвалив ультиматум Закарпатській облраді. Вимагали – проголосити автономію.
Після цього у Мінську священик УПЦ (МП) та голова організації «Сойм підкарпатських русинів» Дмитро Сидор проголосив незалежність «республіки Подкарпатська Русь».
Сепартист Сидор і «Український вибір» Віктора Медведчука
СБУ порушила проти нього кримінальну справу за статтею «зазіхання на територіальну цілісність України». Суд присудив йому три роки позбавлення волі. Але (!) умовно, та сплату штрафу у сумі 1840 гривень.
Основним аргументом на право відділення Закарпаття від України для Сидора і його прихильників є референдум 1991 року. На ньому в області поруч із основним питанням щодо незалежності України стояло й інше – набуття Закарпаттям статусу «самоврядної території». Тоді 78% закарпатців висловилися «за». Але результати референдум ні до чого не призвели. Таке питання місцева влада за законом ставити просто не мала права, бо воно стосувалось змін до Конституції.
Наступний етап активізації так званого «русинського питання» відбувається від початку російської агресії. У 2015 році російські ЗМІ пишуть: русини звернулися до парламенту Чехії, Словаччини та Угорщини та різних європейських інституцій, щоб вони домоглися від Києва визнання автономного статусу Закарпаття.
Пізніше повідомляють: чеський уряд готовий підтримати русинів. А наприклад, російський телеканал RT бере інтерв’ю про «репрессии русинских активистов со стороны украинских спецслужб просто за желание их народа получить официальный статус национального меньшинства».
Звісно, у закарпатських русинів, як і в інших українських етнічних груп, є своя говірка, традиції, фольклор. Але «політичне русинство», активізація мовного питання та прояви «сепаратизму» на тлі російської агресії проти України виглядають зрежисованими.
Так, у 2017 році про фінансування Росією проекту «Закарпатський край» (що пропагує ідеологію проросійського «русинства») заявив тодішній голова СБУ Василь Грицак. «Росія змінила тактику, вони почали фінансувати політичну активність в нашій державі. Одна з цілей – прихована федералізація», – сказав він.
Ще одна загроза?
«Мы республику «Подкарпатскую Русь» будем иметь», – заявив так званий прем’єр «Подкарпатської Русі» Петро Гецко. Але нова республіка в Україні так і не з’явилась. Гецко втік до Росії, а глава «сойму» Дмитро Сидор «заліг на дно».
Тоді русинське питання не спрацювало. Закарпаття залишилося у складі України. Та з’явилася нова загроза. «З 2014 року чітко видно, якщо проросійські медіа розігрували русинську карту, кожні півроку оголошуючи русинську автономію, то вже з 2014–2015 року в їх риториці з’явились окремі «проголошення «угорської автономії».