Україна на шляху до Об’єднаної Європи

До підписання Україною Угоди про асоціацію з ЄС залишається менше місяця. Напередодні Вільнюського саміту політичний дискурс – європейських комісарів та вітчизняних політиків – збавляє обертів ультимативних заяв та набуває характер поміркованих висловлювань. Українська карта в геополітичній грі зіграла за двома столами: з одного боку, визначився чіткій вектор сприйняття Європою інтеграційних настроїв України, з іншого – «російський» фактор поступово перестає відігравати роль жорсткої домінанти. Зменшення амплітуди політичних коливань України та набуття нею євроінтеграційного прискорення чітко окреслилось після Ялтинської конференції. У своїй вступній промові Президент головуючої на даний час у Раді ЄС Литви Даля Грібаускайте с перших слів зазначила, що Україна вже «на фінішній прямій до ЄС». Певні перешкоди, які ще треба подолати – прийняття низки законодавчих поправок у правовій, судовій та виборчій системах – мають бути вирішені Україною напередодні Вільнюсу. Жодних окликів або критичних висловів: лише планова робота. Толерантний настрій висловлювань європейців щодо зобов’язань України підхоплено й Єврокомісаром з питань розширення і європейської політики сусідства Штефаном Фюле. Саме пропозицією Фюле компромісного вирішення «питання Тимошенко» було згладжено основний «гострий кут» на шляху України до ЄС. Подальша полеміка європейців – лише підтвердження заданого вектору. «Ми вважаємо, що Україна буде сильнішою, коли буде пов’язана з ЄС. Ось чому ми хочемо ближчих стосунків з Україною. Ми вважаємо, що з політичних, економічних та торгівельних причин це буде виграшна ситуація як для України, так і для нас», - підсумував думку Єврокомісарів речник Олів’є Баї в одному зі своїх інтерв’ю. Приблизно такій самий характер мають висловлювання голови представництва ЄС в Україні Яна Томбінські: «Визволення Тимошенко не є вимогою Євросоюзу до України, скоріше це питання відповідальності України за власні рішення». Київ і Брюссель святкуватимуть результат листопадового саміту Східного партнерства у Вільнюсі і «продовжать стосунки так, як цього б хотілося». Таке сподівання висловила на прес-конференції в понеділок Верховний представник Європейського Союзу з питань зовнішньої політики і політики безпеки, віце-президент Європейської комісії Кетрін Ештон. А міністр закордонних справ Данії Віллі Соундал в інтерв’ю УНІАН під час засідання Європейської Ради у Люксембурзі, зазначив, що «… в ситуації, коли Україна хоче бути ближчою Європі, Європа теж хоче бути ближчою Україні. Ми маємо продовжувати рух в цьому напрямку, рух одне до одного». Отже, існування формули «Україна – ЄС», навіть при наявності одної невідомої, в Європі не викликає жодних сумнівів. Пошук алгоритму розв’язання – справа часу та на кінцеве рішення не впливає. Вирішення «невідомої» або «питання Тимошенко» у євроінтеграційному рівнянні відбудеться у будь-яким чином. І для української опозиції, задля збереження власного обличчя, необхідно використовувати будь-які варіанти звільнення Тимошенко. Політична толерантність української політичної еліти спостерігається і в помірному пручанні очікуваному тиску Москви. Під час спільної конференції міністрів закордонних України та Росії Леоніда Кожари та Сергія Лаврова, що відбулась 28 жовтня у Ростові-на-Дону, українській очільник відомства зазначив, що зусилля політиків обох країн повинні бути зосереджені на пошуку «оптимальної моделі двостороннього співробітництва, економічної взаємодії у контексті підписання Україною Угоди про асоціацію з ЄС». Про продовження розвитку співробітництва з країнами СНД як ключового напрямку зовнішньої політики України зазначив Президент Янукович під час підсумкової прес-конференції по закінченні засідання Ради глав держав СНД в Мінську. Обминання Україною гострих кутів у Російських відносинах – справа перспективи. Однак, на сьогодні однозначно можна стверджувати одне: Януковичу вдалось «безкровно» зробити те, що не вдалось жодному його попереднику часів української незалежності. Вже 29 листопада саме його підписом буде скріплено історичну Вільнюську Угоду.