ЧитаютКомментируютВся лента
Это читают
Это комментируют

Україна – не «Окраїна». Розвінчуємо пропагандистські міфи

    12 декабря 2019 четверг
    Аватар пользователя Rusinistika

    «Окраїна», «корумпована країна» та «ісконно русскіє зємлі» — розвіюємо популярні міфи про Україну і застерігаємо від маніпуляцій.

     

    У епоху, коли третьосортні Telegram-канали впливають на довірливе населення не менше за телебачення, інформаційна гігієна стає надважливою. Засоби масової інформації вміло маніпулюють фактами, переслідуючи лише одну мету — перетворення України на купку «самостійних» регіонів, а отже — повну руйнацію держави.

     

    Судячи зі щомісячної підтримки, наші читачі не планують жити у черговій народній республіці під патронатом невгамовних сусідів. Робота з «дебілізації» населення триває невпинно, а отже, потребує влучної відповіді. Сьогодні ми розберемо п’ять міфів про нашу любу Україну, якими маніпулюють не тільки російські пропагандисти.

     

    Прагнення народу до змін — нормальний процес. Інша річ, що на цій хвилі проросійські сили намагаються взяти реванш.

     

    Міф перший — Окраїна

     

    Росія спадкоємиця Русі, українська церква не має самостійності, а назва й взагалі походить від слова «окраїна», себто околиця великої держави. Найперше, слова Росія та Русь мають зовсім різне походження, а термін «русини», що застосовувався до територій сучасної України, не має нічого спільного з «русскімі» Московського царства.

     

    По-друге, українська православна церква визнана світовим православ’ям. Попри складну історію, нашу церкву прийняли до лона світового православ’я за принципом ікономії — розв’язання проблем по-християнськи, з розумінням та любов’ю. За іронією, озлобленою на весь світ і закритою в самій собі є РПЦ.

     

    Не буде зайвим згадати, що, коли Володимир запроваджував християнство на теренах сучасної України, на території Московії лунало лише квакання жаб.

     

    Міф другий — проєкт американців

     

    Цей наратив поширює тезу, ніби Україна, як держава, є американським проєктом, спрямованим на послаблення великої Росії. Хоча чимало українців цього року подали заявку на «грінкард», приписувати нам американське коріння можна хіба авансом.

     

    Почнімо з того, що українська держава справді є проєктом. Так само, як і будь-яка інша держава. Проєкт вільної України почав формуватися у XVII столітті за часів Богдана Хмельницького, а проєкт Росія з Петром І знову запізнився на сотню років. Утім, навіть якщо не враховувати історичне коріння, проєкти Росії та України кардинально відрізняються.

     

    Проєкт Україна витримав сотні років гонінь, культурного і фізичного геноциду, репресій та війн. Проєкт Росія можливий лише за «царика» — жорсткої вертикалі влади — та може існувати тільки до вичерпання ресурсів. Московське царство, Російська імперія, «совок», чи сучасна РФ — усі проєкти приречені на кризу через характер свого устрою.

     

    Єдиний проєкт американців в Україні — демократична держава-союзник із потужною армією та членством у НАТО. Владімір Владіміровіч, певно, втомився міняти памперси з кожною Революцією в Україні, проте завдання Держдепу ми виконуємо на «відмінно».

     

    Міф третій — Крим і Донбас є російськими історично

     

    Власне, з цієї єресі й почався проєкт «Новоросія» — з мрії заліських істориків про великоросійську державу.  Цей міф пов’язаний з колонізацією Сходу України Російською імперією у XVIII столітті, а згодом і зі штучним заселенням росіянами теренів Донбасу та Криму.

     

    Від Галичини до Причорномор’я, Слобожанщини та Донеччини — радянська влада примусово виселяла українців, заповнюючи території «ненадійними» елементами. Ними були представники криміналу, робочого класу та інших прошарків населення, які легко йшли на співпрацю з партією. Ґрунт для деукраїнізації було підготовлено Голодомором.

     

    П’ять років тому Росія використала ті ж самі наративи, що й століття тому. На Сході було розіграно карту «ми ж сусіди, ми вам допоможемо», а у Криму пройшла теза «повернення додому». Варто згадати, що обидва сценарії супроводжувалися російськими військовими: окупацію Сходу розпочав офіцер розвідки ГРУ РФ, а в Крим зайшли ЗС РФ за кілька тижнів до «рєфєрєндуму».

     

    Народна воля та й годі.

     

    Міф четвертий — розділені на Схід та Захід

     

    Цей міф випливає з попередньої тези про нібито давнє російське коріння наших територій. Не секрет, що поляризація Сходу та Заходу України розпочалася ще з 1990-х років. Проводилася стандартна політика: прикордонні території (Галичина-Польща та Донбас-Росія) накачувалися агресивними та сепаратистськими меседжами. Звідси міфи про «східняків», які ненавидять «бандерівців», і навпаки.

     

    Утім, через ліберальний характер східноєвропейських країн і відсутність братнього народу поряд, Галичині вдалося зберегти не тільки культурну, але й світоглядну автентичність. Це пояснює, чому за будь-яких обставин Галичина віддавала перевагу проукраїнським силам.

     

    Один з перших референдумів про визначення народної волі.

     

    Водночас російсько-українська війна перетворила Східні регіони на бастіон нації. За даними Національного військового-історичного музею України, за свободу та незалежність України загинуло майже 500 героїв з Дніпра та області. Сьогодні фактично відсутні утиски на мовній, географічній чи релігійній основі серед українців.

     

    Наші патрони знають, що більшість нашої редакції народилася і виросла саме на Сході України, що вкотре доводить монолітність та нероздільність України. Поділ на Схід і Захід — штучне забарвлення омріяного Росією сценарію про федералізацію України.

     

    Міф п’ятий — бідна та корумпована країна

     

    Ласий шматочок як для росіян, так і для озлоблених на все українців. Якщо виокремитися із контексту, то Україна насправді переживає кризу верховенства права, має слабкі державні інститути та нестабільну економіку. Отже, за сценарієм, де фізичної та інформаційної війни не існує, Україна справді виглядає слабкою конячкою.

     

    Зміна реального ВВП за даними Держстату

     

    Але якщо не ховатися від правди і не виносити війну з Росією поза дужки, картина виглядає інакше. Згідно з інформацією Держстату, економічне зростання триває вже 14-й квартал поспіль, попри усі негативні фактори, що несе за собою війна. У жовтні Світовий банк опублікував дані про те, що у рейтингу Doing Business Україна піднялася на 7 позицій.

     

    Балачки про збіднілу та наскрізь корумповану країну поширює не тільки Росія, але і її маріонетки в Європі. Згідно з дослідженням Financial Times, РФ фінансує діяльність праворадикальних партій по всій Європі, у такий спосіб послаблюючи підтримку України на міжнародній арені. Партія «Брезкіту», угорські «йоббіки» та праві партії Німеччини, Франції та Італії — усі ці сили, пов’язані із Заліссям, посилюють міф про збіднілу Україну.

     

    У підсумку

     

    Розвіявши основні міфи про Україну, важливо вказати на ще одну неочевидну причину їхнього походження. Вона полягає у самих українцях, які дискредитують свою державу відсутністю поваги, гідності та совісті. У матеріалі про післяправду ми говорили про те, чому приємну брехню набагато легше поширювати, аніж правду.

     

    Маніпуляції від ЗМІ минулого місяця

     

    Ми вкотре закликаємо наших читачів спростовувати міфи про Україну, відокремлюватися від сумнівних та заангажованих джерел інформацій та ніколи не йти на компроміси зі злом. Ми вважаємо суспільно-економічні питання не менш важливими за технологічні, адже обидві царини безпосередньо впливають на наше життя.

     

    Зі свого боку, ми дуже вдячні кожному, хто долучається до розбудови незалежного українського ЗМІ для вільних людей.

     

    Андрій Сабініч

    Публіцист, інженер сонячних панелей. Пишу про суспільство, екологію та енергетику.

     

     

    Рейтинг: