В Прилуках облаштують музей воїнів-афганців

Війна… чужа, неждана, непотрібна Геройство. Біль. Дочасна сивина. Прокляття чаша випита до дна…Але це вже наша історія. І від неї нікуди не дітися. Наш вічний обов’язок – пам’ятати про неї, вшановувати тих, хто повернувся додому і поминати тих, хто не повернувся… Зустріч депутата обласної ради Анатолія Мирошниченка відбулася в особливий день – на свято Стрітення Господнього, в день, який за природним календарем ще іменують – зустріччю зими з весною, а на історичному календарі – 15 лютого – день 23-річниці виведення радянських військ з Афганістану. 15 лютого 1989 року для багатьох став днем, коли закінчився відлік великих втрат людських життів. Цей день і є закінченням афганської війни для неіснуючої вже на сьогодні держави – СРСР. Тоді закрилася остання сторінка героїчного і трагічного літопису боїв. Перестали йти похоронки з Кандагару і Гардесу, Джелелебаду і Кабулу. Браві хлопці- афганці вже давно працюють на мирних полях, виростили синів, а хтось вже тішить і внуків. Анатолію Мирошниченку, чия біографія нерозривно пов’язана з військовою службою, як нікому, можливо, іншому зрозумілі і біль, і турботи колишніх афганців. Тому він і прийшов до них назустріч, яка проводилася в середу в районній державній адміністрації. Передав спілці афганців матеріальну допомогу, привітав родини воїнів, як загинули на тій безжалісній війні. А ще була одна тема в розмові з воїнами, яку особливо схвально сприйняли афганці. Анатолій Мирошниченко: - Сьогодні я проїжджав повз приміщення спілки афганців. Ви всі знаєте, в якому неприглядному стані воно знаходиться. Тому я вирішив допомогти його відремонтувати і пропонує разом нам всім облаштувати там музей воїнів-афганців. Нам треба знати правду про про афганську війну… Вона різна. Здебільшого хвороблива і гірка. Афганська війна… брудна, ніким і нікому неоголошена… А хіба війни можуть бути чистими? Кожна із них несе смерть, інвалідність, одягає у смуток тисячі сердець, сповнена материнським довічним смутком і болем. У війни холодні очі. У війни свій відлік людських доль. І про це потрібно знати і пам’ятати. Анатолій Мирошниченко запросив всіх 22 лютого до міського будинку культури на концерт групи «Контингент», яка буде своєрідним подарунком всім чоловікам міста, в тому числі і воїнам-афганцям до дня Захисника Вітчизни. І пообіцяв саме там вручити сертифікат на 10 тисяч гривень для початку облаштування музею. - Молодь сьогодні шукає своїх віртуальних кумирів в Інтернеті. А вони ось тут, поруч з нами. І про це повинні знати всі. Народна мудрість говорить: «Людина живе доти, допоки про неї пам’ятають». Знаю, що кожен той солдат, кожна родина тих, хто пройшов через страшне горно Афгану, ніколи не зможуть забути про це. Афганська війна тривала вдвічі довше, ніж Велика Вітчизняна. У цій війні загинуло майже 15 тис. осіб, 290 воїнів пропали безвісти. А скільки скалічених доль, втрачених мрій, пошкоджених планів на щасливе майбуття. Цієї війни вони не обирали, але вже навіть те, що були на ній заслуговують на нашу повагу та шану. Вони були приречені служити саме там, де смерть сіяла своє насіння у кам’яний грунт афганських гір. Літопис афганської війни містить безліч прикладів героїзму, які ми називаємо подвигом. І третій тост вони до цих пір п’ють за тих, кого вже не повернеш. І, можливо, зовсім скоро відомі і невідомі сторінки того подвигу розкриються на експозиціях нового музею… Як третій тост… Валентина Ніжинська Джерело: сайт Анатолія Мирошниченка www. myroshnychenko.com